19. 4. 2019: Марія ШМАЙДОВА: Боцан і жабкы
Боцaн і жабкы
Было скоре пополїднє. Праві ся над селом перегнала лїтня буря. Хмары ся уж скоро вшыткы порозхаджали і выкукло тепле сонечко. Є лїто, тепло і додж не быв никому неприємный, скорше наспак. Добрї освіжів воздух, траву, квіткы і вшытку природу. Капкы доджу ся лем так блискали на листочках травы і в головках квітїв. І коровкам, котры ся пасли і почас бурї на луцї, то зробило добрї. Холем тоты отравны мухы загнали на час, бо на них лем фурт сїдали. Дїти вышли на драгу, попереходжали ся по нїй. Над нёв праві была лука, де было може сто коровок, хто бы їх лем зраховав, кедь переходили горї-долов з міста на місто.
Коровы суть одякжыва барс не спокійны творы. На паші глядають лем фурт дашто найвыберанїше. І теперь по доджі глядали лем тоты найсмашнїшы стебла травы. Даколи суть такы чутливы на пахы, главнї як їм вітор принесе солодкый пах грушок або яблок. Тогды ся уж не годны стримати на єднім місцї. Але мають рады і малины або чорницї. Ани нагодов їм не вадить, же крякы з малинами або черніцами їх пошопають. Тогды дїдко высвітлює: „Даколи може коровка дістати і мено Малина або Ягода. То ся але ставать тогды, як ю люде ховають лем єдну дома у стайнї. Хто бы выдумав про сто коров мена, то бы не стачів ани шпеціялный коровячій календарь.“
Зараз прилетїв на край лукы боцан. Сїв собі рівно ку коровкам, бродив ся у высокій траві, пиднїмав довгый помаранчовый дзёбак. Головку схыляв долов до травы, якбы дашто глядав. Дїти суть дость мудры на то, жебы знали і похопили, же по доджі є в траві много хробачіків, доджівкох, жабчат і іншых дрібных звіряток.
„Найсмачнїшы суть жабкы, але не про дїти, але про боцана,“ высвітлює Біянка. Боцан ходить по траві, покывкує головков.
„Асі рахує коровкы,“ повідать дїдко.
„Г-м, то є інтересне, же їх рахує,“ задумала ся Біянка і зачінать раховати і вна.
„Єден, два, три... єденадцять, дванадцять... то ся в жаднім припадї не дасть зраховати,“ захмурить ся Біянка.
Трава є іщі мокра од доджу і Біянка як справна передшколярька знать віршик о боцанови і жабцї, і спустить:
„Крачать боцан, крачать,
в млачцї ногы змачать.
Крок за кроком переходить,
ракы, жабы ту знаходить.“
І Біянка так продовжує весело дале вєдно із Тімонком, Ганков і Танїчков.
Такый додж мать і свої выгоды. Омыє боцанови ножкы, як і коровячі копытка ся поряднї очістять од болота.
„То ся потім ходить по траві як по бавовнцї,“ высвітлює мамка коровка своёму телятку, як ся нагнула головов долов ку нёму, і вно ся їй дотыляло ружовов папульков.
Так собі то вшытко высвітляли дїточкы меджі собов, як відїли коровкы із телятками близко себе.
Дїти але босы як звірятка по траві барс не бігають. Найрадше ся обують до баревных ґумачків. Мамы потїм дїти найрадше выумывавуть од головы по пяты у ванї. Лем з тым роздїлом, же дїти ідуть спати до чістой, мягкой постїлькы, не до зеленой мягкой травы.
Але дїти на спаня барс не думають, бо до вечеа є іщі далеко.
