19. 2. 2020: 80 років од народжіня журналісты і писателя Василя Бенька Петровая

Василь Бенько Петровай (Vasiľ Beňko Petrovaj) нар. 20. 2. 1940 в Габурї на Словакії. Він писатель, учітель і журналіста русиньской народной орьєнтації на Українї і Саловакії.

У 1947 р. В. Петровай вєдно з родічами-оптантами переселив ся із выходной Словакії на совєтьску Україну. Родина спочатку усіла ся на Волинї, а в 1953 р. перешла на юг Росії, на Дон. Ту В. Петровай скінчів середню школу (1957). Родічі писателя переселили ся на Підкарпатя (1961), а потім ся вернули на выходну Словакію (1966). В. Петровай зістав у Совєтьскім союзї, роблячі баника на Домбасї і робітника. Учів ся у Высшій партійній школї в Москві (1959 – 1961), штудовав російску і світову літературу в Донецькій універзітї (1964 – 1970) і журналістіку в Ростовскій універзітї (1964 – 1967). Як штудент учів історію і малёваня у початковій і середнїй школї, робив журналісту в різных новиньках выходной Україны, южной Росії і Москвы (1967 – 1980). У 1980 р. В. Петровай перейшов до м. Маріуполь і в повній мірї оддав ся літературї.

Ёго найвазначнїшым твором є російскоязычный роман Русины, саґа у семох частях, яка заберать період історії Русинів од кінця 19. ст. до кінця Другой світовой войны. Першы дві части вышли у Москві у цензурованій подобі (1987), того року были і перевыданы. Тіраж роману быв 250 тісяч фалатків, што ся може поважовати за рекорд у літературній творчостї русиньского автора. Пізнїше першы три части роману были выдрукованы в Ужгородї (1994 – 1995), а першы штири части у русиньскім языку латиніков были выдрукованы як єдна книжка у 1994 роцї у пряшівскім выдавательстві Русиньской оброды на Словеньску. У 1991 р. почас короткого часу В. Петровай быв редактором  новинок „Подкарпатьска Русь‟ – орґану Общества підкарпатьскых Русинів в Ужгородї. Потім вернув ся на выход Словакії, де скінчів послїднї три части Русинів, але написав і повіданя, рапіопєсы, кіносценарї з русиньсков тематіков.

В. Петровай є прихыленцём заведжіня латиньского алфавіту до русиноязычных публікацій. (Позн. ред.: зато ся выдала лем єдна ёго книжка як експерімент, далшы части роману Русины не вышли, бо автор не быв згодный, жебы сьме їх выдали в русиньскій азбуцї, котра была кодіфікована вєдно з цїлым русиньскым літературным языком на Словакії у 1995 роцї.)

Здрой: Павел Роберт МАҐОЧІЙ, „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів“ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010, с. 587, переклад з україньского до русиньского языка, звыразнїня писма: А. З.