19. 12. 2019: 210 років од смерти єпіскопа Андрія Бачіньского

Андрій Бачіньскый (Андрей Бачинскїй, András Bacsinzsky) нар. ся 14. 11. 1732 у Бенятинї, у втогдышнёму Угорьскому кралёвстві, теперь на теріторії Словакії, умер 19. 12. 1809 в Ужгородї, у втогдышнїм Угорьскім кралёвстві, теперь на теріторії Україны. Він быв церьковным ієрархом і педаґоґом.

А. Бачіньскый скінчів ґімназію в Ужготродї. Пізнїше штудовав філозофію і теолоґію в Тырнавскій адалбертиньскій колеґії (Др. теолоґії, 1758). Освіта, здобыта в часї просвітительского абсолутізму, забезпечіла му енціклопедічну уровень знань і інтересів у світьскых дісціплінах. Высвяченый на ґрекокатолицького священика быв у 1756 р., А. Бачіньскыхй служыв у парохіях у Гайдудорозї і Мукачові до 1773 р., кедь быв призначеный за єпіскопа Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії. Ёго петребываня у тій функції трывало скоро штыри десятьроча, почас якых він ся проявив як просвітитель і орґанізатор школства, яке підлїгало під ёго єпархію. Під ёго веджінём центер єпархії было переміщене з Мукачова до Ужгороду (1780), де єпісков заложыв найвекшу в тім часї бібліотеку.

А. Бачіньскый є тыж закладателём Ужгородьской ґрекокатолицькой семінарії (1778), він актівно підпоровав світьскы початковы школы в Ужгородї і ґімназію в тым містї, приспів ку заложіня ґрекокатолицькой сермінарії у Віднї (Барбареум), де семінарісты з Підкарпатьской Руси, Пряшівской области і Ґалича могли продовжовати навчаня на высшій уровнї. А. Бачіньскый зробив русиньскый язык навчаня у семінарії і адміністрації єпархії, опубліковав Біблію у церьковнословяньскім языку, з ёго ініціатівы были написаны історічны роботы о Підкарпатю Іоанна Пастелія і Іоанна Базіловіча. Стараючі ся о соціалны условія своїх вірників, А. Бачіньскый часто ставав на бік селян у їх сперечанями ся з пронаїмателями землї. Ёго многы декреты і єпіскопскы посланя суть унікатныма прикладами карпаторусиньского языка кінця 18. ст. Много ёго листів были опублікованы і проанаслізованы в зборниках під редакціёв Андрія Шлепецького (1967), Іштвана Удварія (2002) і Іґора Задорожного (2002).

Література: Александер Баран, Єпископ Андрей Бачиньский і церковне відродження на Закарпатті (Йорктон, Саскечаван,1963); Андрей Шлепецький, „Мукачівський єпископ Андрій Федорович Бачинський та його послання‟, Науковый збірник Музею української культури у Свиднику, ІІІ (Пряшів – Братислава, 1967), с. 223-241.

Іван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, (Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, на с. 43-414), переклад: А. З.