18. 12. 2018: Рік без Русина Юрка Думнича: на Підкарпатю спомянули на знамого родака

Перед роком, 18. децембра 2017, неслїдно про людей пішов у вічность знамый русиньскый актівіста, закладатель першых по роцї 1991 русиньскых орґанізацій Юрко Думнич, кандідат медіціньскых наук (1924 – 2017).

Ёго довгый інтересный жывот містив у собі много  вартых увагы і людьской почливости дїл. Він все быв прикладом про наслїдованя, а ёго притомность про нас, молодшу ґенерацію Русинів, была щастливов можностёв обернути свою увагу на історію і з першых уст спознати (не забруднену державов ідеолоґію!) правду про уж історічны 1930 –1940-ы рокы, в якых прошла ёго молодость і котрых сформовав ся ёго міцный характер.

Розповісти вшытко про ёго жывот – на то не стачать обшырны мемоары книжного формату. То холем короткым спомином най потїшыть ся ёго душа в день народенин у вічности.

Народив ся Юрко 27. мая 1924 року в селї Нягово (днесь – Добрянське) на Тячівщінї у простій селяньскій родинї Андрія і Анны Думничовых. Спочатку скінчів сімрічну школу в роднім селї, потім міщанку в селі Нересниця і Тячеві (1940) а пак – і учітельску семінарію в Ужгородї (1944) і Медіціньску факулту новоствореной Ужгородьской універзіты (1945 – 1951).

Молодого медіка послали до Херсоньской области (Каховска ГЕС, село Богданївка, пристав Харли) і всягды, де в тім часї робив, проявив ся як способный доктор і розвинув діятельство у створёваню протитуберкулозных центрів.

У приставі Харли, наприклад, він доміг ся отворїня 100-містного костёво-туберкулозного санаторія, а вернуши ся на Підкарпатя, уж у функції главного доктора областной туберкулозной ошетровнї (1953 – 1970), снажыв ся, жебы быв побудованый в Ужгородї сучасный протитуберкулозный шпиталь із 75 місцями і ряд шпиталїв у вшыткых раёнах Закарпатьской области Україны, котры были довєдна розрахованы на 1200 пацьєнтів. У 1970 роцї обгаїв дізертацію і здобыв научный ступень кандідата медіціньскых наук. У своїх 80-ёх роках Юрко Думнич не переставав несподївати нас – скоро каждый день навщівлёвав ужгородьскый протитуберкулозный шпиталь і не переставав подавати конзултацію хворым і молодшым колеґам. А при тім – співати в архієрейскім хорї катедралного собору Мукачовской ґрекокатольцькой єпархії, каждый тиждень навщівляв засїданя русиньскых културно-народностных обществ.

Юрко Думнич з высоты своёй інтеліґенції все честно бранив право быти Русином. В Україньскій державі, котра вже скоро тридцять років проводить політіку „демократізації сполочности‟, повзбудивых выслїдків у сферї меджінародной політікы, на жаль, все іщі недостаточно. Также зато Ю. Думнич так настойчіво на різных уровнях роками добивав ся узнаня русиньской народности. Праві він заложыв у 1994 роцї сполоченьску орґанізацію Ужгородьске общество підкарпатьскых Русинів і быв неззмінным председом того общества. Тыж у 1996 – 2004-ых роках редаґовав русиньскы новинкы „Подкарпатська Русь‟, што выходили в Ужгородї. Він быв актівным участником першых пятёх Світовых конґресів Русинів, а в роцї 2009, кедь дістав можность быти в складї делеґації на 10-ім конґресї в Руськім Керестурї (Сербія), 85-рочный ветеран без заваганя вєдно зо женов Розов пішов на далеку і выснажливу дорогу.

Розуміючі, же узнаня русиньской народности веде на Українї до політікы замовчованя, Ю. Думнич актівно інформовав европску і світову громаду о ставі той проблематікы. Меджі тыма, котры дістали од нёго писма з шырокыма інформаціями о підкарпатскых Русинах, были: папа римскый Бенедікт ХІV. (14. 6. 2007), державны секретарї США Гілларі Клінтон (15. 9. 2010) і Джон Керрі (23. 2. 2013), іншы важны особности і світовы інштітуції.

Вытримка, з яков Ю. Думнич брав ся за дїло, проявляла ся у вшыткім і давала добрый резултат. Він – автор книжкы „Украинизація школы на Пудкарпатській Руси пуд час Чехословацького періода‟ (2009) і стовок різных новинковых статей. Днесь, з одступом часу, розумієш, же ёго діятельство было важным сеґментом русиньского руху, і память на Ю. Думнича навсе зістане у сердцях одданых Русинів.

Мґр. Валерій ПАДЯК, к. н., одборный асістент Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові (Словакія) і член Світовой академії русиньской културы.

Script logo