18. 1. 2019: Андрій КОСТЕЛНИК: Дївчатко моє

Дївчатко моє

Хочу быти твоїм хлопцём
і кедь бываме через драгу і за верьхом.
Хочу тя, Діуша, цїлый жывот міловати,
никому іншому тя никда не дати.

Фурт бы-м хотїв смотрити на твою тварічку,
а і зато пишу тот стих-співанку.
Хочу на тебе смотрити каждый день Божый,
як єм першый раз посмотрив, такой єм ожыв.

Сердце мі заплесало, ся зарадовало,
А силным голосом на мене крічало:
Тоту собі возьмий, тота є права!
Усмівать ся сонечко і співать трава. 

Як єм відїв твої прекрасны очка,
І чув єм голосок твій,
Знав єм, же вшытко на світї почекать,
Ты єсь великый сон мій.

Моя милована,
хочу быти з тобов,
і кебы єм мав терпіти
огнём і голодом.

Но нам ся таке не стане,
нич таке не буде,
фурт красный день настане,
каждый сміяти ся буде.

Кедь на тебе посмотрю,
такой ся радую,
біжу ку тобі
а на личко тя цїлую.

Но і хто бы то не хотїв?
Каждый бы повів „ано“,
но нам бы ся то не любило,
было бы то плано.

Мы сьме двоє, сьме свої,
а і фурт будеме,
уж никого іншого
ку тому не потребуєме.

Но Божічка самособов,
і родинку хочеме,
о тото боюєме, 
і за тото ся молиме.

х х х 

Што бы єм ті хотїв вказати,
можу ті ту написати:
Ты єсь змысел мого жывота,
Но то нескорше буде, і наше дїтя.

Маленькы дїточкы нашы,
будуть горї долов бігати,
чапкати ся в ярку,
і через ямы скакати.

Будуть ся шантити,
такой коло нас,
уж ся не знам дочекати
коли прийде тот час.

Як будеме в своїм домі,
там на кінцї села,
коло нас лем самы стромы,
так як єсь все хотїла.

Того сна ся мы не вздаме,
і за вшытко вдяку маме,
того ся мы фурт тримаме,
з Господом мы вшытко даме.

За як довго буде тото,
коли ся то стане?
Треба лем просити о то,
тадь фурт ся лїпше маме.

З молитвов на серцю,
а з усмівом на твари,
іде вшытко легше,
а нич ся не змарить.

Дуже красне є то жытя,
кедь тя мам по боку,
тото є тот змысел бытя,
кедь єсь перша в моїм оку.

Про мене фурт перша будеш
і з дїточками
цїла обдарована будеш,
многыма квіточками.

Ружа і лелії ку ногам ті будуть падати
а дїтина коло тебе буде скакати.
Будеме ся фурт любити
николи ся не даме зломити.

Уж собі представую, як ку тобі біжу,
і як входжаш в сполочну нашы хыжу,
представую сі наше сполочне жытя,
як сьмє сполу вшыткы по многы і благы лїта!