17. 5. 2019: Осиф КУДЗЕЙ: Неістота, Наполеон, Покора (Байкы)

Неістота
В моторестї „Мотовідло“
дав чашник гостёви їдло
і такой му го учтує.
Гость ся тому зачудує:
– Вы сі думате, якбачу,
же як зъїм, та не заплачу?
– Нї, вам вірю, будьте спокійный,
то грибы суть якысь чудны...
    В дакотрых рештавраціях
    є така сітуація,
    же там подавають страву
    неякостну аж нездраву.

Наполеон
Десь в Словеньскій републіцї
на єдній знамій клініцї
просить ся член іншпекції
прiмара псіхіатрії:
„Ту у Вас, пан прiмар Липа,
є хто найважнїшый припад?“
Прімар Липа, хлоп як гора,
інформує іншпектора:
„Найважнїшый є пан Лео – 
думать, же є Наполеон.“
Тамтот на то: „Є там того,
такых паціентів є много.“
„Гей, но тот мать думку таку,
же він є фляшков коняку...“
    Тот, хто все думать на фляшку,
    мать справды хвороту тяжку.     

Покора

В лїтї зо села Калужа
пішла лем сама без мужа
через вікенд жена Нїна
десь на духовне цвічіня.

В понедїлёк, як уж встала, 
та мужа поціловала:
на вівторок тыж так знова,
а він лем смотрить без слова. 
Як на то ішла в середу, 
опросив ся допереду:
„Тото є понаучіня
із духовного цвічіня?“
„Гей, так нас там поучіли,
же про мір в душі і в тїлї,
най рано Богу на честь
поцілуєме свій крест.“

    Крест мать каждый, я, він і ты,
    подобы мать розмаїты.
    Тот, хто не прийме свій крест,
    робить нерозумно фест – 
    многы люде забывають,
    же крест є ключом до раю. 

Текст є з Літературного конкурзу Марії Мальцовской 2018