17. 11. 2019: Русин Николай Ляш – пряшівскый сімбол Новембра 1989

(Актуалізоване ретроінтервю)

17. новембра 1999 минуло 30 років од часу, коли в Чехословакії як в єдній з країн середнёвыходной Европы ся зачали одбывати вызначны подїї, котры до історії вошли під назвов „нїжна револуція‟.

Їх наслїдком ся зачали реалізовати зміны главно в політічній сістемі, якы поступно засягли вшыткы сферы жывота тых країн, їх народів, народностей і окремых людей. Быв то час, якый вынїс на світло світа многы недостаткы, о котрых ся зачало отворено і наголос бісїдовати, але і час, в якім проникали до нашой свідомости новы думкы, ідеї і погляды з іншой стороны світа, як з выходу. З нима пришли і новы, доты непознаны можности – слободно выбрати собі з тых ідей і зачати уважовати, ці їх реалізаціёв і в нас бы сьме ся не дочекали злїпшіня економічного статусу країны в рамках Европы і світа ці статусу чоловіка як такого, при характерістіцї прав котрого бы слова „слобода вырїшованя‟ і „слобода прояву‟ – а то і в аспектї народностнім – не были лем порожнїма фразами, але высловами з реалным обсягом, котрый мож леґітімно практічно реалізовати.

В сучасности є за нами 30 років, од коли і наша країна ся выдала путёв, о котрій по першыраз могли слободно вырїшити люде, а то через першы демократічны вольбы. Свій голос слободно міг дати каждый тым, з поглядами якых ся стотожнёвав, або якы го позітівным способом ословили. Вдяка тому слободному акту на світло світа быв вынешеный цїлый ряд новодобых політіків, людей вшелиякой сорты, якы пробовали і в нас робити політіку корешпондуючу з уж выпробованыма штандартами. Дакотрых Новембер 1989 вынїс так высоко, же приземлити ся їм уж было тяжко. Але были і такы, котры зістали припаданы порохом а 30 років по револуції собі на них уж лем малохто спомяне. Бо, сповнивши своє історічне посланя, зістали жыти честным жывотом простых людей або на політіку цалком резіґновали. Старали ся, як пережыти далшый свій жывот так, жебы хтось на них не вказовав палцём. І хоць предсі – цалком спокійны не были, бо не сповнило ся їм вшытко з того, з чім вступали до новембровых мітінґів і чого ся дожадовали.

І в містї Пряшові перед 30 роками сьме были свідками, але і участниками історічных подїй в самім ёго центрї. Доднесь ся нам запамятав образ із заповненого намістя, мітінґовой трібуны і револучных гесел, якы в сучасности – дакотры з них – стали ся вдячныма темами жартів. Але, што є неспорна правда, і днесь споїня „Новембер 1989‟ у нас выкликує образ конкретного чоловіка – сімболу тых часів у Пряшові. Говориме о Николаёви Ляшови, тогдышнїм герцёви Театру Александра Духновіча в Пряшові, якый одвів найтяжшу роботу в револучных часах у тім містї. В часї запису того інтервю жыв у Пряшові звычайным жывотом подобным жывоту многых людей подобного віку і статусу: без шпеціалных выгод, скромно, тихо. Не зробив нияку карьєру, окрем того, же єден волебный період быв посланцём пряшівского містьского парламенту. Доконця і зо своёй „матерьской‟ – Демократічной партії выступив, бо одступила од декларованых ідеалів і уж не была способна сповнити ёго очекованя.

А якы были погляды револуціонаря Николая Ляша на тоты часы і на пореволучный розвиток у нас, а то і в звязи із змінами в народностнім жывотї Русинів, попросили сьме го одповісти в новембру 1999, т. є. 10 років по нїжній револуції, в слїдуючім інтервю, опублікованім в 47. чіслї Народных новинок із 17. новембра 1999.

• Пане Ляш, Ваше мено є нерозлучно звязане з Новембром 1989 і як таке войде до історії міста Пряшова. Знаме, же многых з новодобых револуціонарїв Новембер 1989 „посунув‟ до найвысшой політікы і по револуції здобыли леґітімным способом міць і право вырїшовати о дїлах цїлосполоченьскых. Але як жыють револуціонарї, кедь можеме так повісти, „низшого‟ ранґу, якы вели револуцію на уровнях окресных, 10 років по Новембру 1989 і як ся позерають на пореволучный розвиток у нас?

– (Сміх.) Я жыю абсолутно нормално, спокійно, вночі добрї сплю, зато же не єм од никого залежный, ніч єм з револуції не набыв, бо ани не ішов єм до нёй з очекованём, же штось про себе здобуду. До револуції єм ішов з тым, як помочі людём конечно ся збавити такого ярьма, якым є тоталіта. І хоць ся вказовало, же ся то подарило, днесь часто од людей чую, же суть неспокійны. В аспектї реалізації вшыткого, што револучны днї настолили, самособов, ани я не єм спокійный, бо думав єм собі тыж, же вшытко піде лїпше, скорїше, же прийдуть до політікы люде, якы будуть максімално ся жертвовати тому, жебы цїла сполочность ся дістала десь інде по 40 роках. Але, нажаль, тыж єм скламаный з того. Єм барз скламаный, зато же аж теперь приходжу на то, же кілько людей, і з моёй близкой околіцї, котрых єм не збачів у тім часї, указує свою праву тварь, свій характер. Пересвідчів єм ся, же за моїм хребтом в револучных часах дакотры люде терпезливо лем чекали, жебы могли урвати штось про себе. Значіть, не про сполочность, але лем про себе! А днесь, нажаль, суть спокійны, бо суть “набалены“ і сміють ся. І з мене ся сміють. Але тогды, в револучных днях, на кадрованя не было часу. Я ся снажив робити так, жебы-м по револуції ся міг каждому попозерати до очей. Уж тогды єм на то дбав – нияке вішаня, нияке плюваня, нияке запераня! Сьме люде, сьме люде, спамятайме ся і выкрочме на праведну путь, а чім скорїше, тым лїпше. Нажаль, вшытко ся то змололо не так. Бо єден з найважнїшых моментів, за якый сьме в револуції боёвали – слободны, демократічны вольбы, в якых собі выбереме такых людей, якым будеме вірити і же тоты нас доведуть досправды там, де хочеме вшыткы – сьме підцїнили. Нажаль, не мерьковали сьме достаточо, а у вольбах, слободных вольбах, на якы сьме доты не были звыкнуты, сьме дали довіру і голос тым, котрым сьме го – днесь то уж знаме істо – дати не мали!

• Дакотрых людей Новембер 1989 вынїс до найвысшых функцій (В. Мечяр, М. Княжко), а на дакотрых ся уж по 10 роках цалком забыло. Вы належите скорїше к тым другым, бо першы ведуть жывот такого характеру, же раз суть в коаліції, раз в опозіції, але все при владї. Де є Ваше місце, мож го якось в сучасности охарактерізовати?

– Чув єм то од децембровых днїв 1989 року, же Братїслава абсолутно не мала о нас, із єй погляду людей з періферії, інтерес, што было про мене великым несподїванём, бо были сьме вшыткы на єднакій лодї. Зато першы три тыжднї сьме фунґовали так, же сьме были в тїснїшім контактї з Прагов і Обчаньскым форумом. А кедь говорите о тім, же по револуції єдны пішли горї, другы зістали забыты – маєте правду, є то так. Але, наконець, я єм рад. Єм рад, же єм быв єдным з тых робітників і чекав єм, же при 10-рочнім юбілею нїжной револуції ай о тых „робітниках з періферії‟ будеме мочі дашто чути. Самособов, не йде лем о мою особу, бо є нас веце такых. Але вызерать так, як кебы ся на тых „робітників‟ мало забыти, лемже тоты люде ту были і не бояли ся выступити проти чогось і за штось, і зато бы собі холем яку-таку почливость заслужыли. Наконець, были то тяжкы часы, якы сьме пережывали, бо сьме много рісковали, а нелем мы, але з нами і цїлы нашы родины. І з фінанчного боку. В тім часї єм одрїкав многы выступлїня і акції, з якых быв принос про родину. Але хотїв єм то так і робив єм так, як єм то чув. А резултат є такый, же на Пряшів до днешнёго дня ся Братїслава позерать згоры, з позіції центра на періферію, же „вы сьте ніч, то лем мы робили револуцію...‟ Але так то не было. Доказом того были тісячі людей, якы денно ся сходили в центрї міста, жебы своёв участёв нелем протестовали проти тоталітному режіму, але своїм аплавзом підтримовали і мене, мої выступлїня, прословы, скандовали моє мено... А нелем у Пряшові, але і в Сабінові, і в Липянах, і в Старій Любовни. Я на то гордый, же єм міг быти при тім, ай кедь з того днесь не мам ніч. Але єм на то гордый. Єм гордый і на то, же-м мав таку смілость іти до боя, бо то не было лем так. Каждый мітінґ представлёвав різіко. Перед мітінґом єм все своїй родинї припоминав: „Будьте приправены і на то, же уж ся не мусиме відїти.“ Бо знам, же были приправлёваны вшелиякы протиакції. Знам, же были приправлены великы провокаторы...

• Днесь, місяць перед 10-рочным юбілеём нїжной револуції, кедь робиме і тото інтервю, в Пряшові є мітінґ з Владїміром Мечяром, чоловіком, якого на пєдестал, хоць контроверзный, вынесла револуція 1989 року. В інтервю к 5. юбілею нїжной револуції сьте о нїм повіли: „Особно єм ся спознав з паном Мечяром, з котрым сьме орґанізовали мітінґы. Не чекав єм, што ся з того чоловіка выклює. Ани днесь не знам, о што му іде, де хоче завести нашу країну.“ Было то перед 5 роками. А што Вам говорить характер днешнёй політікы, як ся на ню позераєте?

– Думам, же моє розчарованя ся іщі веце проглубило. Зато же моє кредо є таке:  Kедь віджу, же мам підпору, кедь віджу, же переважна часть людей хоче, жебы-м стояв на їх челї, або їх вів, тогды істо же з добрыма почутками буду то робити і доконця приносити жертвы. Але єм одкрыв і далшу річ, кедьже і я кус завітрив той функції, кедь і на мене засвітило ясне сонце, а то, же міць барз смакує. А дакотры люде не можуть ся з тым змірити, жебы мали ї стратити. Также в сучасности ся барз чудую тому чоловікови, же по тых вшыткых, повів бы-м фасунках, котры дістав – в парламентных і презідентьскых вольбах – не зістане на покою. Днесь знам, же він не скончіть в політіцї лем так, зато же міць барз смакує. Такы люде не позерають, як тоту міць реалізують, главно же єй мають... А такы люде суть барз небезпечны і най нас Бог хранить од них. Бо будеме плакати вшыткы...

А днешня політіка? Думам собі, же уж по 10 роках сьме барз нетерпезливы. Видить ся мі, же люде не розумлять єдному: што ся побабрало за 40 років, не дасть ся направити за такый куртый час. Зато я бы попросив вшыткых: будьме іщі кус терпезливы, вытримме іщі єден волебный період, а кедь ани в нїм не будуть видны зміны к лїпшому, то потім ся уж мусить штось стати. Сучасна влада ся пустила робити порядкы найперше на меджінароднім полю, єй позітівны выслїдкы знаме. І то є сіґнал, жебы сьме єй вірили, бо є важне мати позітівне меджінародне реноме, жебы сьме ся могли дістати меджі економічно силны країны Европы. Вірю, же оріентація сучасной влады є добра, лем мы сьме нетерпезливы. Я не образно ся просив перед 10 роками людей на мітінґах: „Вытримлеме?“ А вшыткы одповідали: „Вытримлеме!“ „Ай кедь буде тяжко, вытримлеме?“ „Вытримлеме!“ Так вытримме і вірьме тым людём, же суть способны нас через тото днешнє багно перевести.

• На вопрос сперед 5 років, же котрый з цїлїв револуції быв досягнутый, одповідали сьте, же єдиный – зверьгнутя тоталіты. Але додали сьте, же мате страх з того – было то в роцї 1994 – же тоталіта ся вертать назад. Як сітуацію видите і оцїнюєте днесь?

– Тогды єм таке чутя мав, але по выслїдках послїднїх волеб (1998) уж нї. Видно, же то принимали так вшыткы люде, котры свої голосы дали іншым. Люде самы пришли на то, же наша оріентація была неправилна і же требало єй змінити. Зато ся тїшу з того, же ся то стало вчас.

• По нїжній револуції сьме ся стали свідками многых діскусій на тему демокрації. Ваша інтерпретація была така, „же демокрація є у вольности і в способности в тій вольности ся реалізовати“. Повіли сьте, же „про мене слобода значіть найвеце“. Платить то у Вас і по 10 роках? Як видите тоту вольность, слободу днесь? Є то так, як сьте собі на тых трібунах представлёвали?

– Уж на зачатку єм гварив, же і кедь то не є так, як єм сі то представлёвав, не єм наївный чоловік, жебы-м собі думав, же то вшытко піде такой так, як має, але єм рад, же є то так, як є. Бо конечно ся чую достойно, кедь путую за граніцї. На граніцях ся не чую як злодїй, не мам страх, іду вольно, без того, жебы ня хтось підозрївав. Не так, як в минулости, же зо мнов там нарабляли недостойно, як кебы-м дашто выкрав. А суть ту далшы моменты, на основі якых ся чую добрї...

• В роцї 1994 сьте высловили і своє побоёваня, яке ся зродило в звязи із змінов влады, же „люде ся зась зачінають бояти, а є то недобрый сіґнал“. Чуєте то так і по далшых пятёх роках? Што ся змінило?

– Чую, а доконця бы-м повів, же ся то іщі кус проглубило, же тот страх іщі зміцнїв. Думам, же мали бы ся тым занимати люде, котрых сьме собі зволили в послїднїх вольбах, жебы то якнайскорїше направили. Я, як слободный обчан демократічного штату, не мам чом ся бояти жыти в нїм! Не є то лем проблем з мафіями, але і самых політіків, якы своёв роботов не створюють таку атмосферу про людей, жебы тот страх поминув. А у нас то мусить быти дуплом підкреслёване, бо тот страх сьме зажывали 40 років! О то інтензівнїша є моя жадость к політікам. Было бы добрї, якбы ся старали о добру атмосферу в сполочности. Але заты ся так не дїє. Треба дінамічно злїпшовати леґіслатіву, жебы за злодїйства терпіли і платили люде конкретны, а не цїла сполочность. Лемже леґіслатіва є так приспособена, же тых найбівшых злодїїв ани постигнути мож. Видить ся мі, же зась мусиме лем чекати...

• Револуція 1989, як знаме, то были нелем політічны, але і народностны цїлї. Як оцїнюєте їх реалізацію з одступом 10 років з погляду русиньской народностной меншыны на Словакії?

– Барз єм спокійный і тїшу ся з того, же револуція принесла позітівны зміны і про Русинів. А тых в револучных часах Русинів ся анґажовало невроком. Уж тогды єм з трібуны говорив без страху і о своїй народности і вызывав єм людей, жебы ся к нїй назад голосили. Тїшу ся, же взникла перша русиньска орґанізація – Русиньска оброда, же зачали выходити першы новинкы, часопис, книжкы в русиньскім языку. Але і зато, же люде зачінають роздумовати о своїм корїню і чім дале менше ся ганьблять к нёму признавати. Але з чім єм зась неспокійный є то, же і днесь суть ту силы, котры, а я не знам чом, тому сперають. Хотять історічну правду і днесь затоптати і дале баламутять людей з тым, же народности Русин і Українець є тото саме, же етнонім Русин є лем старов назвов етноніму Українець. Тоты люде як кебы не збачіли, же ту быв Новембер 1989, якый настолив конкретну зміну в пруступі і к народностным вопросам. А я ся такых людей звыкну просити – та чом єм ся потім не міг признати, же єм Русин, кедь то є тото саме?! Чом?! Але і в тій области ся сітуація, хоць помалы, но предсі розвивать. Много бы тому розвитку могло припомочі радіо, але заты проблемы навколо нёго – і хоць є 10 років од револуції – не суть дорїшены. Але і з нёго мам предсі лем радость, а то нелем з того, же уж 45 років можу, як єден з Кумів, ся людём пригваряти в материньскім русиньскім языку, але і з того, як красно з радія звучіть русиньскый язык в інтерпретації простых людей, якых редакторы ословлюють по україньскы. Є то ужасне слїдовати тот роздїл, і зарівно красоту нашого языка!

• Самособов, же выслїдкы народностных актівіт Русиньской оброды суть слїдны, і хоць стоять много сил. Но наперек тому сьте адресовали крітіку до єй рядів, членам коордіначного выбору РО за пасівіту, за розшырїня КВ РО з 11 на 17 членів, кедь ся Вам здало, же і тых 11 членів є много. Якый є Ваш сучасный погляд на роботу той орґанізації?

– Жаль мі, же мушу потвердити тоты мої слова. Моє кредо є – іти меджі людей. Думам собі, же Русиньска оброда тото підцїнёвала, або може не могла так робити з фінанчных прічін. О тім добрї знам, бо на єден час і я ся став председом РО в такім часї, коли штат на роботу орґанізації перестав давати пінязї. Але і наперек тому єм свою роботу на тій функції зачав з того, же-м ся выбрав по нашых селах. Завітав єм лем до 22 сел, але знам, што навщіва такого села значіть і же нашій орґанізації може принести лем хосен. А приближуюче ся списованя людей собі то прямо выжадує.

• Списованя людей досправды буде вызначным моментом і про далшу екзістенцію Русинів на Словакії. Перед ним ся выжадує іщі прецізнїша робота каждого члена КВ РО. Думате собі, же 10-рочну роботу РО буде видно на выслїдках списованя людей у нас?

– Думам собі, же гей. Таке чутя єм набыв і по актівітах братїславского Здружіня інтеліґенції Русинів Словакії (ЗІРС), котре ся хопило ініціатівы, зробили ся даякы акції в реґіонї, котрых єм быв тыж участный. Тото є путь, яков треба йти нам вшыткым, і в Русиньскій обродї. Дасть ся много зробити, але не знам ці ся дасть стигнути вшытко за тоты два рокы, якы нам зістають до списованя людей. Пересвідчіли ня в тім і бісїды з представителями ЗІРС, конкретно з Інж. Яном Липиньскым, котрый має свою стратеґію в данім аспектї, видить ся мі, добру. Вірю, же єй реалізаціёв ся нам подарить велё того добігнути, што сьме за 10 років заспали, і же списованя людей про Русинів принесе оптімістічны выслїдкы.

• Єдным із желань, яке сьте презентовали з револучной трібуны, было желаня „красной сімбіозы в коекзістенції вшыткых народностей“. Як оцїнюєте практічну реалізацію того желаня, выходячі з прикладу уж споминаных двох народностей – русиньской і україньской?

– Много років сьме ту прожыли в народностнім мірї, дасть ся повісти, же ани сьме помалы не знали, же ту жыють даякы народности. Аж нараз ся родить „мадярьскый вопрос‟, а з ним і проблема народностна, яка помалы-помалы засягла вшыткы остатнї. Є то проблема актуалной влады, як она видить меджіетнічны одношіня. Кедь владнуть радікалны партії, і презентація народностных одношінь так вызерать. За минулой влады сьме ся о тім пересвідчіли. Наступ той, мірнїшой коаліції, принїс зміну к лїпшому і в тій области. А так бы то мало быти: ниґде бы ся народностны проблемы не мали повышовати на „тему дня“, і хоць, з другого боку, чутливо бы ся мали рїшати каждоденно. Подля мене, каждому, на што має право, треба му дати, а главно –каждому треба дати почливость. Так є то і з русиньсков і україньсков народностями, де главно з боку Українцїв суть Русины пошкоджованы. І днесь. Бо ту з їх боку зась грозить небезпеченство, же людей будуть і дале баламутити, як 40 років дотеперь, што може позначіти і выслїдкы списованя людей. Зато ся треба актівізовати.

• Также, пане Ляш, на самый конець: якый є Ваш одказ про нашых людей, Русинів, чітателїв Народных новинок, в аспектї сполоченьскім, політічнім і народностнім?

– Думам, же тото вшытко ся дасть стиснути до єдного. Чоловік од природы не є планый, але стане ся такым, як го сформує сполочность. Кедь є планый, треба ся просити, де ся стала хыба в сполочности. Але і так собі думам, же каждый мусить ся снажити говорити з каждым. Зато я бы собі желав єдно, жебы сьме собі єден другого цїнили, жебы сьме способнїшым не завідїли, але навспак, кедь дакому можу помочі та му іщі поможу, а з другого боку, кедь го мам за што похвалити, та го похвалю. Як ся так будеме справовати єден ід другому, вшыткы проблемы ся нам подарить вырїшити неконфліктно, спокійно, а то як в сполочности, так і в нашій народности.

Доц. ПгДр. Анна ПЛЇШКОВА, ПгД., Пряшівска універзіта в Пряшові, Центер языків і култур народностных меншын, Інштітут русиньского языка і културы (Словакія)