16. 7. 2018: Траґічне признаня
Ґеннадій Москаль знать, же жытелї Закарпатьской области Україны беруть чехословацькый період за найгуманнїшый і найдемократічнїшый. Вопросом зіставать, што роблять політіци як Москаль про то, жебы то так не было.
Зажыв єм то не раз. Зачнете в Ужгородї ці Мукачові бісїдовати з чоловіком, котрого не знаєте, і кедь ся дізнать, же сьте зо Словакії, докінця Русин, зачне бісїдовати о тім, же найлїпше было „за Чехів“, коли быв розвиток, коли могли быти Русинами і потім то вшытко Сталін і союз знищіли. І днесь є так, як є. Дакотры при Сталінови не забудуть припомянути Бенеша, котрый „зрадив“. Як великы были можности Бенеша не зрадити, є на цїлу книжку, но нич то не мінить на фактї же меджівойновый період, коли Русины были державотворным народом і жыли в демократічній і економічно просперуючій державі, беруть за тото найлїпше на Підкарпатю і ґенерації, котры ся народили давно по тім, і вшытко знають лем з повідань своїх предків.
Тот факт, же так думать векшына жытелїв той области, знать і голова Закарпатськой областной державной адміністрації Ґеннадій Москаль. Повів то прямо на стрїчі з Радком Матулов, надзвычайным і уповномоченым послом Чеськой републікы на Українї, котра проходила в Ужгородї кінцём юна із нагоды одкрытя Чеського дому в центрї области.
Може в іншых припадах бы сьме такый выслов перед діпломатом другой державы брали за якыйсь прояв почливости, діпломації, але властно і тото бы не мало у світї паралелы. Аж на односины чехословацькы, но і то не так цалком, бо Словаци бы бізовно говорили о добрім сполочнім жывотї, но не повіли бы, же тото найлїпше сьме зажыли якраз за часів Чехословакії. Бо оно то потім може звучати як признаня, же тото найлїпше сьме уж мали і дотеперь не знаме зробити нич, жебы нам было лїпше, або холем так, як втогды. В односинах іншых держав, котры історічно были повязаны, бы сьме штось подобне глядали лем барз тяжко, а думам, жебы сьме ани не нашли. Тадь то за нормалной сітуації до себе ани не пасує. І якраз в тім є проблем, в нормалній сітуації.
Чути слова, котрыма Ґеннадій Москаль выражать, же про векшыну жытелїв области „лїпше уж было“, є позітівне в тім смыслї, же шеф области наперек вшыткому має холем даяке почутя народа і усвідомлює собі сітуацію, што з нёго холем дакус робить і політіка, котрый знать народ, над якым має власти, а не є лем урядницьков фіґурков, котра жыє в паралелнім світї, одторгнутім од людей. Но єдночасно є то траґічне признаня, же сучасна держава не докаже дати жытелям такый комфорт, такы условії, жебы не мусили споминати на то, што ани не зажыли, і могли жыти сучасноть і підтримовати свою державу.
Але не будьме барз великы оптімісты односно Москаля. Москаль не є шефом обасти першый день, ани першый рік. І на місцї є вопрос, што він зо своёй позіції зробив про то, жебы ся дашто змінило в тій справі. Ёго высловы, главно в ддїлах меншын, суть раз такы, раз іншакы. Знать ся вказати на русиньскых подіях, а на другый день знать бісїдовати о русиньскім сепаратізмі. Подобну стратеґію – быти добрый і ту і там, робить односно Мадярів, што мож было відїти в остатнім часї, коли домашнї Мадяре, а і Будапешть, протестовали проти закона о освітї. Лемже якраз така політіка не злїпшує сітуацію, а скорїше укрїплять людей в тім, же лїпше уж было – за тых, за тамтых, припадно у дакотрых укрїплять і то, же лїпше бы нам было з будькым, а не буде коло теперїішнїх властей.
Траґічне признаня Ґеннадія Москаля не є проявом почливости, діпломації ці приятельства. Є то лем конштатованя факту, же люди то так досправды видять. Вшытка честь, же то знав повісти. Но єдночасно є то неґатівный образ державы. Лемже то є уж і ёго одповідностёв, же то так є, і же ся то роками нияк не мінить ку лїпшому.
Петро МЕДВІДЬ
(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафія: Wikipedia.)
