16. 1. 2020: НОВА МОНОҐРАФІЯ: ЦЇННЫЙ ВКЛАД до русиністікы

Нова научна моноґрафія колектіву трёх авторів доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н., доц. ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД., і ПгДр. Кветославы Копоровой, ПгД., Русиньскый язык : Комплексный опис языковой сістемы в контекстї кодіфікації выходить в часї, коли Русины на Словакії собі припоминають 25 років од кодіфікації свого материньского языка. Авторы публікації, яка в розсягу 475 сторінок вышла у Выдавательстві Пряшівской унівезіты кінцём рока 2019, поставили собі цїль ˗ представити опис сістемы сучасного русиньского літературного языка конця ХХ. і зачатку ХХІ. стороча.

Таку потребу і задачу выкликав головно факт, же русиньскый літературный язык на

Словакії быв кодіфікованый перед двадцять пятьма роками, од року 1997 быв заведженый до основной школьской сістемы Словацькой републікы а од року 1999 і до высокошкольской освіты з прімарным замірянём на выхову учітелїв русиньского языка і літературы про 2. ступінь основных школ і про середнї школы. З оглядом на розвой сфер вжываня русиньского языка[1] і сістематічной выховы учітелїв русиньского языка і літературы, лінґвістів-русиністів, редакторів і коректорів русиньскых масмедій і т. д., потреба опису языковой сістемы русиньского языка і норм ёго окремых языковых ровин ся стала єднов з основных задач про сучасных лінґвістів, якы роблять у сферї высокошкольской русиністікы. Частковы описы як языковой сістемы сучасного русиньского языка на Словакії, так норм ёго языковых ровин, почінаючі роком 1994, были реалізованы в окремых публікаціях поступно і по частях.[2] Опис языковых ровин сучасного русиньского языка на Словакії быв преставленый в роцї 2015 в серії высокошкольскых учебників выданых Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты,[3]  а наслїдно в Ґраматіцї русиньского языка.[4] Але комплексный опис языковой сістемы русиньского языка на Словакії дотеперь хыбив.

Жебы міг чітатель дістати цїлкову представу о функціонованю языковой сістемы сучасного русиньского літературного языка, жадало ся выбрати з дотеперїшнїх описів основне ядро, зактуалізовати го, доповнити і розшырити о новы языковы области і єдиніцї, а такый комплексный опис языковой сістемы представити в єдній научній моноґрафії.

Нова публікація кладе перед собов такый цїль: передушыткым одражать гляданя моделів опису проблематікы нелем окремых языковых ровин – фонетічно-фонолоґічной і морфонолоґічной, морфолоґічной, сінтаксічной, лексіко-семантічной, деріватолоґічной, але тыж такых областей языка як ґрафеміка, ортоґрафія, ортоепія, штілістіка, котры дотеперь в розлічных публікаціях і выданях были представлены лем счасти, або не были дотеперь представлены нияк.

Моноґрафія в розшыреній і коплекснїшій формі, яка є выслїдком далшых подробнїшых бадань авторів, може послужыти як комплексный приручник сучасного русиньского языка. В процесї аплікації языковой нормы меджітым настали і дакотры корекції правопису русиньского языка на Словакії по двадцятёх роках,[5] што рефлектує ай предкладана моноґрафія.

Цїлём моноґрафії не є лем дати якнайдокладнїшый опис в сучасности фунґуючіх правил в окремых языковых ровинах, але і то, жебы вказати языковы явы в сістемі, дослїдно сепаруючі аспекты формы і єй функції. Авторы ся намагали розгранічіти розлічны ступнї языковой абстракції, то значіть розпознавати языковы явы з аспекту основы їх абстрактных схем і їм приналежачіх реґуларных языковых реалізацій при їх хоснованю, памятаючі на факт, же в самім описї  функціоналный аспект є підрядженый формалному аспекту.

При описї языковых явів авторы глядали подля можности єднозначны характерістікы.

Основов опису є теза, же в языку фунґує формалный апарат, формална будова і єй значущій (сіґніфікантный) аспект. У самім описї было треба дотримовати правилне взаємне одношіня тых двох аспектів дослїджованя языковых явів: формалной орґанізації языковых єдиніць і їх внутрїшнёго обсягу. З того выплывать, же як на ґраматічны катеґорії, так і на остатнї языковы выводы мусило ся позерати як на компліковану єдность формы і ґраматічной (шырше языковой) семантікы (обсягу). Задачов авторів было штонайглубше порозуміня і описаня той єдности і установлїня єй споїня з іншыма явами будовы языка.

Задача описати языкову сістему сучасного русиньского языка і характерістіку взаємного впливу розлічных єй інтеґралных частей собі выжадовала сінхронный прінціп опису. Лемже авторы і при дотримованю сінхронного опису мусили взяти до увагы і далшу тезу, же вшытка сінхронія в языку екзістує лем як условно ограніченый момент розвитку языка, і зато ся треба на ню позерати як на сінхронію дінамічну. То значіть, же при описї сучасного языка треба брати до увагы тыж продуктівность і непродуктівность языковых моделів і явы колысаня і варіантности в споїню з розумінём языковой нормы як таке конціпованя правил, катеґорій і форм, котры мож легко репродуковати (ці реконштруовати) в колектівній практіцї вжывателїв літературного языка.

Моноґрафія є написана кодіфікованыма нормами русиньского правопису, причім уж рефлектує дакотры зміны в правописї платны на Словакії од 1. мая 2018. Явы говоровы, діалектны і застарїлы нашли ту часточный одраз лем при вказованю на їх непродуктівность (запертость), главно в роздїлах словотворїня, алтернації і формотворїня. Такы явы ся уводили лем тогды, кедь ся в них одражають навязаня і одношіня к сістемі языка.

В предкладаній моноґрафії переважать опис писемной формы языка, але уведжінём капітолы о основных прінціпах ортоепії ся дістаєме і к жывому звучаню языка, што треба розуміти як цїнный вклад. Лемже прінціп опису писемного языка як і устной речі на єднакій уровни не міг быти дослїдно дотриманый, а то зато, бо устну (звукову) подобу языка іщі лем чекать робота над єй знормованём.

В публікації авторы пробують одповісти на актуалны вопросы русиньского языка в корешпонденції зо своїма способностями і дотеперїшнїма знанями з даной сферы лінґвістікы, але настолюють і дакотры новы рїшіня ці експеріменты. Одповідї на такы проблемы глядали в духу старшых традіцій із замірянём на їх розвиток. То значіть, же на рїшаня новонастоленых проблемів не вывжывали методы ґенератівной ґраматікы, а цалком зрїдка прінціпы штруктурной лінґвістікы (счасти в сінтаксісї) і семантічного прінціпу опису явів (тыж в сінтаксісї). І тоты два послїднї суть вывжыты лем зато, жебы лїпше помогли становити реално єствуючі одношіня меджі языковыма явами, становленыма у формалній і функціоналній ровинї.

Представленый опис языковой сістемы русиньского языка авторы не поважують за такый, котрый бы ся дав назвати єдиным правилным. Выходячі з той конштатації, к своїм высновкам ся односять не як к неспорным, єдино правдивым і конечным, але лем як к можным і з їх погляду раціоналным. Моноґрафія є зложена з 8 частей, котры суть роздїлены на капітолы і субкапітолы.

Обсягом першой части Курты інформації з общой лінґвістікы і історії русиньского языка суть інформації о зродї і розвою языка як інштрументу створеного на дорозуміваня людей. В капітолї о індоевропскім языковім обществі суть представлены інформації о тіполоґічній класіфікації языків (лінґвістічна класіфікація) і ґенеалоґічній класіфікації (подля языковых родин). Наслїдує опис ґрупы славяньскых языків і їх порівнаня, причім основный акцент є на русиньскім языку з періодізаціёв ёго розвоя і діалектнов класіфікаціёв народного языка Русинів Словакії.

Друга часть Ґрафемічна, ортоґрафічна і ортоепічна сістема описує ґрафемічну сістему русиньского языка на Словакії, взаємну корелацію меджі фонемами і ґрафемами. Обсягує тыж капітолу о правописных прінціпах, на котрых є побудованый русиньскый правопис, і капітолу о основных прінціпах русиньской ортоепії, в котрій авторы по першый раз представили основны правила устной речі, т. є. нормы правилной высловности.

Третю часть Фонетічно-фонолоґічна і морфонолоґічна языкова ровина творять три капітолы зо субкапітолами. Капітола о фонетіцї є заміряна на анатомічно-фізіолоґічну і языкову ровину речі, єй продукцію і перцепцію з класіфікаціёв на гласны. Капітола о фонолоґії описує і класіфікує інвентарь вокалів і консонантів, явы невтралізації і алтернації. Тоту часть завершує капітола о морфонолоґії, яка описує проблемы повязаны з фонематічнов штруктуров морфів, морфем і словных форм.

Четверта часть Морфолоґічна языкова ровина як інтеґрална часть ґраматікы описує три основны аспекты: формалный аспект слов, т. зн. ґраматічны формы слов, ґраматічне значіня слов, т. зн. ґраматічны катеґорії, і класіфікацію слов на части речі.

Пята часть Лексіко-семантічна языкова ровина пояснює основны терміны лексічной семантікы, описує функціонованя слова в лексічній сістемі русиньского языка, пояснює русиньску лексіку з погляду походжіня  і вжываня, а наконець приносить тыж опис русиньской лексікоґрафії і фразеолоґії.

В шестій части Деріватолоґічна языкова ровина є представлена теорія творїня слов на основі прінціпів словотворной мотівації, харкатерістіка і класіфікація деріватем, теорія выдїлёваня словотворной основы і словотворных формантів і їх класіфікація, способы конштітуованя словотворных взорцїв і опис способів словотворїня в русиньскім языку на основі окремых частей речі.

Сема часть Сінтаксічна языкова ровина описує сінтаґматіку, т. є. способы споёваня слов до сінтаґмы і речіня і функціонованя слов у їх контекстї, приносить опис штруктур і тіпів сінтаґмы і речіня, сістемы членів речіня, штруктурных схем простых,  двойскладных і зложеных речінь і основны інформації о семантічнім сінтаксісї.

Восьма часть Функціонално-штілістічна сістема русиньского языка є в сучаснім русиньскім языку описана по першый раз. Приносить опис окремых слоговых поступів, аплікованых в русиньскім языку (інформачный, розповідный, описный, выкладовый), а в їх контекстї і выслїдных комунікатів ˗ слоговых жанрів. Єй основу творить детайлнїшый опис найфреквентованїшых прімарных штілів (говорового, умелецького, адміністратівного, научного, публіцістічного, речницького і есеїстічного) і курто представлює дакотры секундарны штілы, практічно аплікованы в русиньскім языку.

На концю моноґрафії є уведженый список схоснованой літературы, яка ся односить ід вшыткым частям публікації.

доц. ПгДр. Василь ЯБУР, к. н., доц. ПгДр. Анна ПЛЇШКОВА, ПгД.,ПгДр. Кветослава КОПОРОВА, ПгД., Пряшівска універзіта в Пряшові – Центер языків і култур народностных меншын – Інштітут русиньского языка і културы

 

ПОЗНАЧКЫ: