15. 7. 2022: Марія ҐІРОВА-ВАСКОВА: Злодїй, Пажраве теля (Стижкы)

Марія Ґірова-Васкова

Злодїй

В хыжі на самотї

жыла стара бабка,

ку земли єй гнула

уже сімдесятка.

 

Раз вечур ся молить,

рукы к Богу спинать,

в загородї страшне

чудо в траві бігать.

 

Бурмить і лопоче

попід стромы лозить,

по красных бандурках

лабисками бродить.

 

Зачало ламати

конарї з планками,

грушку не вхабило

з красныма плодами.

 

Істо якыйсь злодій

пришов ня окрасти,

поряднї бы треба

з ним даяк затрясти!

 

Вышла баба на двір

зачала крічати:

Не ганьбиш ся, бідо,

мене окрадати?

 

Чом не йдеш до склепу

планкы сі купити,

лем мене на старость

ходиш ту страшыти?

 

Медвідь лабы двигнув,

як зачав рычати,

ледва баба встигла

в хыжі ся сховати.

 

 

Пажраве теля

Зробили сі дїти

выр на кінцї ярку,

шматя поскладали

з краю під татарку.

 

Шалять ся у вырї,

брызкають, плавають,

на коровкы в траві

позор не давають.

 

Кедь ся выкупали,

домів ся зберають,

але своїх шматин

в траві уж не мають.

 

Ани бы їх у снї

нїґда не напало,

же теля їм шматя

скоро вшытко зъїло.

 

Мерендзало, жуло

фалат за фалатком,

бродило, місило

по шматю копытком.

 

Ледва пару шматин

дїти захранили,

жебы ся з купаня

голы не вернули.

 

Другыраз, кедь пішли

до выра скакати,

не забыли лашкы

на стром повішати.

 

(З приправлёваной книжкы Марії Ґіровой-Васковой – Спомины сердця).