15. 10. 2021: Інж. МІЛАНА МНЯГОНЧАКА інтересують народностны і церьковны проблемы

(Інтервю з нашым 70-рочным юбілантом – Інж. Міланом МНЯГОНЧАКОМ, бывшым ґенералным директором гуменьского Хемкоставу ГСВ, а. с., Народны новинкы ч. 10- 11 / 2011, скоріґоване і доповнене. )

Інж. Мілан Мнягончак ся народив 15. октобра 1951 в селї Нижня Ядлова, окрес Свідник. Основну освіту здобыв  в роднім селї і во Свіднику. Середнёшкольскы штудії абсолвовав на Среднїй промысловій школї ставебній у Бардеёві. По скончіню высокошкольскых штудій на Ставебній факултї СВШТ у Братїславі (1976) жывотна путь ставебного інжінїра ся зачала у Хемкоставі в Гуменнім. В роках 1983 – 1988 дїяв у Алжірї як чехословацькый експерт про поміч розвоёвым країнам у сферї інжінїрьского дїятельства про ставебництво. По політічно-сполоченьскых змінах у сполочности став ся директором фірмы Хемкостав Гуменне.

Інж. Мілан Мнягончак з Гуменного довгы рокы стояв на челї гуменьской ставебной фірмы Хемкостав ГСВ, а. с., як ґенералный директор. Выслїдкы роботы робітників ёго фірмы видны як в домашнїм реґіонї, так і за граніцями Словакії – в Росії, на Українї, в Чехах, у Нїмецьку. Під ёго веджінём гуменьскый Хемкостав успішно розвивав контакты з французьскыма партнерами і будучіма інвесторами в гуменьскім реґіонї. У Франції  „Гуменчане“ реалізовали дакілько лукратівных проєктів, вдяка якым здобыли позітівны референції і вшыткы предполоклады на продуктівну сполупрацу і в будучности. Єй ґаранціёв бы ся міг стати наприклад і проєкт „Французьского центра“, якый ся Мілан Мнягончак снажив зо своёв фірмов выбудовати в Гуменнім, што значіло принос і про місто, і про реґіон. Очівісно, і вдяка такій кооперації гуменьскый Хемкостав ГСВ, а. с., міг быти стабілнов фірмов, яка в порівнаню з іншыма ставебныма фірмами могла тримати нелем мздову політіку в ступаючім трендї, але і приїмати до роботы новых людей, што было в реґіонї з высоков міров незаместнаности барз важне. А то є, окрем іншого, і высоко позітівна візітка главно про веджіня фірмы, яка попри домінантній профілації фірмы могла ся актівізовати і в іншых сферах розвоя реґіону і підпоровати проєкты напр. третёго сектора і незісковых орґанізацій. В тім контекстї з паном Мнягончаком і ёго фірмов і наша редакція мала довгорочны позітівны скушености, бо в найтяжшых часах ся все снажив подля своїх можностей підпорити выдаваня Народных новинок, Меджінародну лїтню школу русиньского языка і културы  – Studium Carpatho-Ruthenorum  у Пряшові, великы русиньскы фестівалы у Свіднику і Гуменнім і т. д., за што му патрить подякованя нелем наше, чітателїв бывшых Народных новинок, але і Русинів Словакії вообще. Наконець, якраз вдяка такым людём нашы новинкы і дакотры русиньскы културно-сполоченьскы акції пережыли крізовы етапы в своїй екзістенції.

Безспорно, жывот є неперестанный колоточ і все каждого з нас – без вынятку – ставлять перед екзамены, якы мають выпробовати нашы способности і характер. Є то так в жывотї чоловіка, але і в жывотї фірмы, за яков стоять тыж лем конкретны люде. Звычайно найбівшы предпоклады пережыти має тот, хто є охотный выналожыти максімум про свою екзістенцію і выпроєктовати ефектівну стратеґію, про наповнїня якой є способный здобыти адекватных людей, охотных єй підпорити і партіціповати на  реалізації. А то є факт, якый ся тыкать так выробной, як і невыробной сферы, народностно-културну сферу притім не вынимаючі. З поступным розвитком русиньского народностного жывота і ту ся стрїчають, ці лїпше повіджено стыкають, розлічны інтересы, стратеґії, ґрупы... Панови Мнягончакови ани тота сфера не є чуджа, наконець, як Русин, сам є єй інтеґралнов частёв, а прямо ся з нёв зачав конфронтовати, вступивши до актівной політікы через реґіоналну політічну партію „Наш край“. Мілан Мнягончак доконця быв єдным з двох кандідатів на председу той партії і як єй номінант кандідовав у комуналных вольбах на пост пріматора Гуменного. Хоць ани в єдных вольбах не здобыв достаток голосів, жебы тоты посты здобыв, не значіть то цалком, же быв неуспішный. Наопак, як знама особность в реґіонї уж лем своёв участёв на кандідатній листинї партії „пожычів“ своє мено на будованя реноме новій партії а в непослїднїм рядї, іщі веце ся приближыв нелем к соціалным, але тыж к актуалным народностно-културным проблемам реґіону з вызначным процентом Русинів, рїшаня якых мала тота партія зафіксоване у штатутї. Самособов, і без того пан Мнягончак мав і має свій властный погляд на дакотры вопросы русиньского народностно-културного жывота, на котры нам одповів у слїдуючім інтервю.

 

• Пане Мнягончак, в Народных новинках сьме уж пару раз писали о фірмі, яку сьте вели, причім сьме ся концентровали переважно на вашу продукцію і на економічну сферу. Теперь бы сьме Вас хотїли представити скорше як чоловіка, котрый актівно вступив до політічного жывота як комуналный політік. Все сьте хотїли партіціповати на рїшаню і културно-народностных проблемів реґіону, в якім вызначне проценто населїня творять Русины. Котры проблемы видите в русиньскім народностнім жывотї у вашім реґіонї, якы бы, подля Вас, было треба рїшати?

– Тых проблемів є много і треба їх відїти комлексно. Я нїґда не стояв боком од русиньского народностного жывота, але через пресу і через конкретных актівістів русиньского руху все єм зберав і мав достаток інформацій на то, жебы єм собі міг утворити властный погляд на проблемы Русинів. У нашім реґіонї ся своёв народностнов роботов, але зарівно і „політіков“ презентує главно Русиньска оброда. В народностнім жывотї Русинів довго має домінантну позіцію, з чого про ню выплывать і найбівша одповідность за стратеґію розвоя народностного – т. з. нелем културного – жывота Русинів на Словакії. А видить ся мі, же в послїднїх роках веджіня Русиньской оброды як кебы на то забывало і на пєдестал домінантных проблемів высувать другорядны проблемы а другорядны проблемы повышує на домінантны. Є то барз похыбна „стратеґія“, яка не мать будучность а Русинам не є на хосен, але шкоду. Не любить ся мі, наприклад, така практіка веджіня Русиньской оброды, же на каждім Сеймі орґанізації ся міняють Становы, причім суть то зміны непродуктівны і не ведуть к лїпшому, але к гіршому. Основов каждой роботы мать быти порядна орґанізачна штруктура, а тота ся даяк вытратила з роботы Русиньской оброды. Віджу велику хыбу в тім, же окресны выборы Русиньской оброды были зрушены і мали їх наградити містны орґанізації. Така зміна іщі не была зрїла, бо на селах не суть вытворены условія, жебы в каждім русиньскім селї была містна орґанізація. Мала бы ся зробити глубша аналіза теперїшнёго ставу в русиньскім народностнім возроднім процесї, і на єй основі реаґовати на главны проблемы. Сітуація собі жадать становити ясны цїлї, бо дакотры вопросы дотеперь не суть дорїшены. Зміны, котры настали у нас по роцї 1989 даяк застали на півдорозї.

Мерзить ня і то, же проґрам бывшой україньской орґанізації „Культурного союзу українських трудящих“ ся реалізує їх бывшыма функціонарями, котры в рамках „Союзу Русинів-Українців Словаччини“ роблять стару політіку неузнаваня самостатной русиньской народности. Видно то на застарїлых акціях, якыма суть Свято културы Русинів-Українцїв у Свіднику, Маковицька струна в Бардеёві, Свято културы Русинів-Українцїв у Камюнцї ці Фестівал драмы і художнёго слова А. Духновіча в Меджілабірцях. Музей україньской културы у Свіднику маніпулує із културным богатством Русинів як хоче, і чудую ся, же за рокы по „нїжній“ револуції уведжены акції, як і обсяг роботы Музея україньской културы у Свіднику суть і дале намірены на однароднёваня Русинів так, як плановали фунціонарї КСУТ-у по роцї 1952. Гірше на тім, же спомянуты акції фінанчно підпорує Уряд влады СР на укор народного возроджіня Русинів. Функціонарї Русиньской оброды, як і далшых русиньскых орґанізацій суть к спомянутым проблемам скоро чісто імунны. А то не є в порядку.

• Яке місце має народностна проблематіка, враховано русиньской народностной меншыны, в контекстї комуналной політікы міста Гуменне?

– Народностна політіка, враховано русиньской народностной меншыны, в контекстї комуналной політікы в нашім містї іщі здалека не дозрїла. Або точнїше, не є на проґрамі дня. Ту таксамо віджу простор на ініціатіву функціонарїв Русиньской оброды, якы бы мали сістематічно ініціовати інтерес о рїшаня русиньской проблематікы в Гуменнім. А не тыкать ся то лем Гуменного, але і далшых окресных міст на северовыходї СР, в котрых жыють Русины. Принести фолклорну акцію до міста є заслужна робота, але покы по дакількох роках не приносить виднїшы резултаты, потім є то страченый час і пінязї.

• Знаме, же в Гуменнім жыє много Русинів, вызначну часть з них творять переселенцї із Стариньской долины. Яка є заінтересованость сучасных гуменьскых Русинів о розвой властной  ідентіты, културы, материньского языка?

– Люде, котры жыють в Гуменнім і мають русиньске корїня, мали бы быти веце ініціованы до роботы в русиньскых народностных орґанізаціях, думам в першім рядї на русиньску інтеліґенцію. Мали бы мати можность ся в містї частїше стрїчати і жадати рїшати їх народностны проблемы так, жебы їх култура ся заховала про молоду ґенерацію, жебы жыючі в Гуменнім не стратили властну ідентіту, але сістематічно діставали імпулзы на єй укрїплёваня. Ту бы мав быти простор на роботу професіоналных робітників у сферї русиньской културы, котрых нажаль Русины не мають, а што є гірше, ани ся не дожадують того, жебы їх мали, так як то было на зачатку дїятельства РОС в роках 1991 – 1994.

• Гуменне все было містом, де народностне – „руське“, пізнїше україньске – школство мало і має своє місто. Мають в Гуменнім, респ. в містьскім парламентї своє місто ініціатівы за розвой навчаня русиньского языка в гуменьскых школах?

– Дотеперь не знам скоро о ниякых кроках з боку школьской політікы в містї, жебы ся проявлёвала ініціатіва у розвою русиньского школства од самой русиньской інтеліґенції. Aле тыж веджіня школ недостаточно роблять із родічами дїтей русиньского походжіня. Уж давно подля мене мали быти зроблены зміны у тогдышнїй Основній школї інтернатній із навчалным языком україньскым у Гуменнім, бо в тій школї были і суть школярї з русиньскых родин. І знову – хыблять ту ініціатівы Русиньской оброды.

• Як довгорочный чітатель часопису Русин, позорователь, участник і підпорователь розвоя русиньской културы як бы сьте характерізовали сучасну русиньску народностну сцену вцїлім, єй лідрів, їх проґрам і стратеґію досягованя народных цїлїв?

– Робота у русиньскім возроднім процесї не є легка, але кедь ся у нас пробудили русиньскы сердця по роцї 1968, і найвеце по роцї 1989, то треба нам робити концепчну роботу так, як нас учіли русиньскы будителї А. Духновіч, А. Павловіч, П. Ґойдіч і под. Наша русиньска інтеліґенція бы ся мала лїпше пробудити і дати своїм людём то, што іщі дотеперь не дала. До рїшаня проблемів русиньского возроджіня веце бы мали повісти як Уряд влады СР, так міністерства школства, културы, а в непослїднїй мірї ай централны штатны інштітуції. Мали бы сьме лїпше і докладнїше вымагати акцептованя нашых прав, котры нам ґарантує Устава СР і іншы законы.

• Рїшаня котрых проблемів у русиньскім контекстї поважуєте за пріоріту з погляду перспектівы нашой народной громады?

– В тім дїлї треба єднозначно зробити слїдуюче:

1. Апеловати на Міністерство внутра СР, жебы зрушило Становы Союзу Русинів-Українцїв у Словацькій републіцї, котры суть в розпорї з Уставов СР.

2. На Словеньску нелеґално екзістує умело вытворена народность „русиньско-україньска“, котра не є приносом про Русинів, але ани про Українцїв.

3. Мали бы ся зрушити акції орґанізованы СРУСР-ом, котры мають зачаток іщі в пятьдесятых роках минулого стороча і суть звязаны з тоталітнов політіков бывшого режіму. Уряд влады СР бы не мав підпоровати акції, котры СРУСР орґанізує так, же русиньску културу выужывать про свої україньскы цїлї.

4. Кедь ся СРУСР поважує за україньску орґанізацію, няй потім орґанізує акції про Українцїв – на україньскых селах.

5. Музей україньской културы у Свіднику, кедь хоче екзістовати, потім русиньскы експонаты з нёго мали бы ся перестїговати до Музея русиньской културы в Пряшові. Є неморалне, жебы Музей україньской културы поважовав і презентовав русиньскы експонаты за україньскы.

6. Русиньска оброда посередництвом Уряду влады СР не мала бы доволити, жебы здобыткы Русинів по роцї 1989 пропали, респ. ся назад вернули до етапы перед роком 1989, як хоче СРУСР .

7. Треба выжадовати, жебы кошіцьке народностне штудіо Словеньского розгласу не доволёвало собі, жебы україньскы редакторы ходили по русиньскых селах і робили там однароднюючу політіку Русинів.

8. Наконець, не єм проти жытелям Словеньской републікы україньской народности. Але кажда народностна меншына няй ся занимать шырїнём своёй властной културы і няй ся не зневжывать култура єдной народности на укор другой.

9. Глубше треба заінтересовати як штатны орґаны, так і властны свої силы до рїшаня проблемів русиньской народностной меншыны. З боку русиньскых орґанізацій бы ся мала концентрованїше проявлёвати практічна робота в дїлї рїшаня проблемів, а к тому ся мусить поставити некомпромісно і в повній мірї выужыти силу наша русиньска інтеліґенція.

• Мілан Мнягончак ся проявив як великодушный спонзор і подпорователь Православія на Словакії. Котры православны церькви здобыли вашу фінанчну поміч на выбудованя і рекоштрукцію православных церьквей?

–  За тото суть мі повдячны православны віруючі в Гуменнім, Комарнї, Нїтрї, Кромпахах, Крайнім Чорнім, Бардеёві, Бардеёвскых Купелях, Смулнику і Словінках. Самособов і ёго краяне з Нижнёй Ядловой, котры з вдячности і за належну поміч удїлили мі честне обчанство.

• Треба спомянути і то, же за благородне дїятельство на хосен православной церькви  владыка Николай передав Міланови Мнягончакови оцїнїня – Орден св. Кіріла і Мефодія. З вдяючности за поміч про окремы парохії му владыкове Николай, Ян і Растислав удїлили 6 церьковных грамот. Котре оцїнїня православной церьквь собі цїните найве?

–  Наісто то буде Злата медайла, котру на пропозіцію Пряшівской єпархії Конштантінопольскый патріарха Бартоломей удїлив мі і котру мі передав архієпіскоп пряшівскый Ян при посвячіню Дому смутку у Нижнїй Ядловій, котрый єм дав выбудовати і даровав го православным віруючім Нижнёй Ядловой.

• Што додати на самый конець? Желаме Міланови Мнягончакови, котрый уж є на заслуженій пензії міцне  здоровя і далше філатропічне дїятельство про Русинів і православных хрістіан.

Мґр. Александер ЗОЗУЛЯК, АРК в СР