14. 10. 2016: „Янку, увидиш, же уйко буде презідентом...‟

  • Інж. Михал КОВАЧ,. к. н. – першый презідент самостатной Словацькой републікы в часї од 2. 3. 1993 до 2. 3. 1998.

    Інж. Михал КОВАЧ,. к. н. – першый презідент самостатной Словацькой републікы в часї од 2. 3. 1993 до 2. 3. 1998.

  • Памятный лист із першов поштовов знамков першого презідента Словацькой републікы Михала Ковача, выданый к вольбам презідента 15. фебруара 1993 і ёго інавґурації 2. марца 1993, котрый мі го особно підписав пан презідент. Фоторепродукція: А. Зозуляк

    Памятный лист із першов поштовов знамков першого презідента Словацькой републікы Михала Ковача, выданый к вольбам презідента 15. фебруара 1993 і ёго інавґурації 2. марца 1993, котрый мі го особно підписав пан презідент. Фоторепродукція: А. Зозуляк

То были слова доцента Пісарика з Высокой школы польногосподарьской з Нїтры, якы повів при стрїчі у Пєщанах Янови Сабови з Любішы, Гуменьского окресу, з села, в якім ся народив і выростав першый повойновый презідент Словеньской републікы Михал Ковач. А пророковало тото веце людей, самособов, же были міджі нима і Любішане. Ці староста села Михал Бердак, ці містный римокатолицькый священик Александер Репицькый. І якраз він в тім реґіонї першый дав честь любішскому родакови по ёго зволїню за презідента.

В тот день село нетерпезливо чекало, як то вшытко допаде. Бо велё людей з Любішы ці з самой родины Михала Ковача, што го знали ближе, повідали тото: „Зо вшыткых кандідатів якраз родак з выходословеньского реґіону мать найвекшы шансы быти презідентом. А то нелем зато, же мать великы скушености, але в першім рядї, же є одборником у фінанчництві, мать економічну освіту, є то чоловік глубоко гуманный, доброго сердця‟. Може неєдному жытелёви Любішы тоты знакы характеру їх родака проблисли головами, кідь сидїли 15. фебруара 1993 дома перед телевізорами або слухали радіо. Янови Сабови, окрем тых, ходили по розумі і думкы, котры дале высловив пан Пісарик з Нїтры: „Янку, пророкую, же першы вольбы выйдуть напорожнё а в другых такой в першім колї буде уйко презідентом,‟ ці спати му не давали слова, якы выповіли америцькы Словаци на конґресї в Кошыцях, де быв і вже теперїшнїй презідент: „Мішко бачі, Вы будете презідентом.‟ Подобны думкы ся роїли в голові Яна Саба, близкой родины Михала Ковача, перед вольбами. Вірив їм, і не вірив. Але веце хотїв їм вірити...

Тогды, як слова „пророка‟ ся стали правдов, не міг ся спамятати і стримати ся слыз. Як сам повів, цїлу ніч о тім роздумовав, што властно о своїм уйкови, теперь вже першім чоловікови в штатї, знать. Ведь суть з єдной кровли... Што то буде значіти про Любішу, про наш реґіон, про републіку, яка ся находить в нелегкій сітуації. Велё вопросів собі давав сам, і не на вшыткы находив одповідї.

 

В тім часї уж із звоніцї в недалекых Ганковцях звоны звістовали новину по цїлім селї. Отець Репицькый якраз тогды в Ганковцях учів школярїв реліґію, як дістав справу, же Михала Ковача зволили за презідента. Такой в тім моментї перерушыв годину і втїкав дати звонити на знак радости, а вечур одслужыв у Маріаньскім храмі в Ганковцях Службу Божу за Михала Ковача. Так пережывали тот день жытелї Любішы і Ганковець. Як ся признала і уряднічка Сільского уряду в Любіші Йозефіна Велясова, за цїлый день в часї волеб на урядї не мали єдну „странку‟, бо каждый сидїв дома і чекав – што буде.

 

Михал Ковач і Любіша

 

Село Любіша патрить до тых векшых у Гуменьскім окресї. Послїднє списованя людей гварить, же в нїм жыє 785 людей дакількох народностей. Найвеце є ту Словаків – 757. Але жыють ту і Русины, як повіла уряднічка Йозефіна Велясова. В Любіші є дость присташів-Русинів, але лем єден з них собі написав народность україньску. Покы йде о віру, є ту 749 римокатоликів, 8 ґрекокатоликів, 1 – іншого віровызнаня і 5 – без віровызнаня.

 

Проблемів з народностёв ці віров у Любіші нїт, што є ясне, бо не йде ани о русиньске село. Зато в нашій пресї ся о нїм ани не писало. Але днесь є вызначна нагода, жебы порушыти тоту „традіцію‟ і приближыти село і ёго славного родака холем через характерістіку з боку ёго знамых ці родины. А робиме то і зато, же село ся находить в окресї, в якім другов найвекшов народностёв є русиньска, то значіть, же сторочами люде обидвох народностей ся контактовали і днесь ся контактують, културы обидвох суть взаємно попереплїтаны, што є шпеціфіком нелем Гуменьского окресу. Може до даякой міры тота шпеціфіка мать своє місце і в свідомости теперїшнёго презідента, якый выконуючі свою нелегку функцію, не буде і на ню забывати, так як і на своє родне село, яке в послїднїм часї, правда як і остатнї села, терпить на недостаток фінанцій. А они суть потрібны як сіль главно на такы дїла, як водовод, якый і до днешнёго дня іщі цїле село не мать і люде суть одказаны на воду зо студників, в якых є велё дусічнанів і дусітанів; дале плінофікацію, каналізацію і інше. Михал Ковач іщі як председа Федералного згромажджіня ЧСФР о тых проблемах свого села быв інформованый, зато днесь Любішане іщі веце вірять, же будуть мочі їх скоро здолати. І вже теперь ся тїшать на то, же перша дорога новозволеного презідента СР поведе де інде, як не до родной Любішы, де час не доволить му вертати ся там частїше, як раз до рока, а то на Вшыткых святых на гріб своёй мамы, зыйти ся з найблизшов родинов, поспоминати.

 

А як собі ёго близкы і знамы з Любішы споминають на нёго? Тот вопрос нас інтересовав, кідь сьме недавно до Любішы завітали. А ту суть одповідї дакотрых Любішан:

 

Йозеф МРІЗ, якый 13 років ходив з Михалом Ковачом до школы:

„З Михалом Ковачом сьме вєдно ходили до Римокатолицькой школы в Любіші, потім до Міщаньской школы в Гуменнім а так до Обходной академії. Міджі тым сьме і вєдно мініштровали і камаратили ся. М. Ковач, як і векшына з нашой ґенерації, выростав в небогатій родині, властно го выховлёвала сестра зо здравотно постигнутов мамов. Споминам собі на нёго як на доброго приятеля, скромного чоловіка, якый велё чітав а жебы ся міг іти школовати, то мусив собі наперед заробити. На пару такых бріґадах сьме были тыж вєдно, наприклад у 1948 роцї, кідь у нас ставляли церьков, робили сьме там як антраґеры. Потім, як він зачав штудовати на Высокій школї економічній у Братїславі і я наруковав, нашы контакты ся перервали. Іщі єм му быв на свадьбі а потім лем спорадічно сьме са стрїчали в Любіші а в послїднїм часї уж лем на передволебных громадах. Але в моїй памяти зістав Михал Ковач як чоловік доброго сердця.‟

 

Павел ГУДАК, бывшый достойник, якый служыв у Братїславі: „Як Михал Ковач наступив на Высоку школу економічну, то спочатку не мав де бывати. Моя жена є ёго далша родина, зато сьме го взяли на даякый час бывати до нас, покы сьме ся не мали стяговати з Братїславы. Быв то добрый і скромный хлопець, якый хотїв кажду роботу зробити добрї. Вдяка тому ся став і одборником в економіцї і фінанчництві, што, думам собі, дає ґаранцію, же як презідент буде позітивно вплывати на рїшаня серёзных економічных проблемів, якы траплять обычайных людей.‟

 

Ян САБО, близка родина Михала Ковача, участник інавґурації презідента: „На уйка собі памятам од своїх трёх років, як малого хлопця ня брав на рукы і тулив ку собі. Любив музику і раз мі принїс устну гармоніку, жебы єм ся учів грати і потїшыв го. То было в часї, кідь штудовав у Братїславі. Потім сьме ся не стрїчали вже так часто, аж в роцї 1973, як єм ся оженив і зо женов сьме го были попозерати в Братїславі. Тогды нам повказовав тото місто а завів нас і на град, де нам вказав три липы, якы посадив вєдно з Александром Дубчеком з віров, же тоты липы раз будуть свідками словеньской історії. Днесь знаме, же мали правду.

 

Споминав єм, же уйко любить музику, народны співанкы. І теперь, кідь сьме были на ёго інавґурації, сьме му, і вєдно з ним, співали ёго облюбены – Сто роков, Загучалі горі, Коняре коняре. І мушу повісти, же стрїча з ним на градї, як і другы ся высловили, была найкрасша, на яку собі споминам. Была щіра, сердечна, така, якым є і сам Михал Ковач. Думам собі, же є і щастём, же наша молода републіка дістала якраз такого презідента, якый вірю, же своїма розважныма кроками докаже дати докопы „рострачене‟ Словеньско.‟

 

х х х

Днесь уж Любіша жыє зась нормалным жывотом. А окрес, в якім ся находить – Гуменне – дав нашій републіцї зась єдного славного чоловіка, якый мать можность доказати, же справды є такым чоловіком, як о нїм бісїдують ёго приятелї, родина, же справды є годен функції презідента, же є способный практічно реалізовати тото, што повів перед вольбами: „Як буду зволеный за презідента, хочу быти презідентом про вшыткых людей нашой републікы зо сердечным одношінём чоловіка к чоловікови, обчана к обчанови, што буде свідчіти і о моїм одношіню ку каждій народности, ку каждій політічній партії, ку каждій конфесії і к тым, што суть без конфесії. Буде мі залежати на тім, жебы сьме будовали правный штат, леґітімный і демократічный. Буде мі залежати на соціалнім мірї і соціалній справедливости. Знам, же велё людей днесь мать екзістенчны проблемы, тоту сітуацію мусиме злїпшыти і вєдно ожывити наше господарство. Прияли сьме концепцію соціално орьєнтованого торгового господарства, на нїй мусиме будовати нашу економічну реформу. Зроблю вшытко, жебы єм доказав, же-м достойный того высоко уряду.‟

 

Анна ПЛЇШКОВА

Script logo