13. 7. 2024: Сто років боёваня

Мы ту і по сто роках.

Перед сто роками, од 17-го юна до 8-го юла 1924-го року, в Москві находило ся 504 делеґатів із 46-ёх комуністічных або робочіх партій і робочіх орґанізацій із 49-ёх держав світа. В тім часї проходив 5-ый конґрес Комуністічного інтернаціоналу – Комінтерны. І „товарищі“ втогды „вырїшыли“ проблем Русинів.

На 5-ту Комінтерну, од котрой в недавных днях минуло сто років, бы сьме досправды не мали забывати, але „вдячно“ споминати.

Іщі властно ани не встигла выстынути пагребу на збранях од кінця Великой войны, і комуністы вже мали ясны планы. Роздїлїня Европы, яке выходило по войнї із мірных договорів, не пасовало до інтересів Москвы і їй прислуговачів, котры в европскых країнах основали комуністічны партії.

Чітати заключіня із той події є як чітати пророцтво o тім, што Европу чекать, і чого ся властно Европа дочекала по Другій світовій войнї.

В рамках резолуції 5-ой Комінтерны на веце місцях рїшыть ся „україньскый“ вопрос. Дочітаме ся там наприклад о тім, же в Чехословакії не є русиньской народности. Меджі народностями, котры суть в Чехословакії, є зарахована лем україньска народность.

Комінтерна так само тискать на то, жебы Чехословакія дала обіцяну автономію „Українцям“ на Підкарпатьскій Руси, але то так само мало быти лем дочасне рїшіня. Бо далше ся дочітаме і о тім, же „україньскы теріторії“, котры были „анектованы“ Польщов, Чехословакіёв і Румунійв, бы мали, по успішнїм дїяню істных комуністів, быти „соєдинены“ до єдной совєтьской републікы.

Но і містны комуністы по тій Комінтернї зачали робити своє. Наприклад на Підкаратю почали выдавати свою ґазету, котра была писана на україньскім языку. І, чудо чудес, у вопросі Русинів, знали собі, так як і в многых іншых припадах, подати рукы комуністы вєдно з націоналістами.

Мы знаме, што наслїдовало далше. Знаме, же „анектованы“ теріторії Польщов, Чехословакіёв, Румуніёв, собі пак досправды взяла Москва, жебы соєдинити“. А знаме і то, же Русины досправды были на теріторіях, котры были під контролёв Москвы, вычеркнуты з мапы світа на довгы рокы.

Історію не зміниме, поучіти ся з ньой нелем можеме, але є аж моралным імператівом ся з ньой поучіти.

Кедь припоминаме собі сто років 5-ой Комінтерны, мали бы сьме собі усвідомити, же собі припоминаме сто років одкрытого боя проти Русинів, ку котрій ся пак окрім комуністів придали і україньскы націоналісты. (Або то тото саме?)

Наперек тому, же перешло сто років, мы знаме, же тот бой тырвать до днешнёго дня, бо тоты комінтерністы і націоналісты, котры собі в нашім дїлї знали барз приятельскы подати рукы, і кедь офіціално были на протистоячіх боках політічных барікад, мають своїх „внуків“, продовжователїв дотеперь.

Країна, де ся їм успішно дарить выховлёвати новы ґенерації тых наслїдовників, теперь декомунізує, іде до Европы. Але в голові має 5-ту Комінтерну, котра Европу хотїла розбити, і єден народ цалком вымазати.

Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм, языкова і ґрафічна управа: АРК в СР.