13. 6. 2019: Новы книжкы Академії русиньской културы в Словацькій републіцї у роцї 2019

Академія русиньской културы в СР, котра в послїднїх роках ся шпеціалізує, окрем іншого, главно на выдавательске дїятельство періодічной і неперіодічной пресы в русиньскім літературнім языку, у 2019 роцї приправила на выданя пять книжок белетрії од пятёх русиньскых писателїв: Миколая Ксеняка, Осифа Кудзея, Юрка Харитуна, Штефана Смолея і Мілана Ґая. Выданя тых книжок (стихів, баёк, есеїв і повідань) было схвалене одборнов радов про русиньску културу Фонду на підпору културы народностных меншын, а тыж споминаный фонд схвалив фінанчну поміч на реалізацію проєктів уведженых русиньскых книжок, вдяка чому можуть выйти з друку.

Хочеме вас, дорогы нашы чітателї, коротко поінформовати о спомянутых русиньскых писателях і їх творчости, але главно з їх найновшыма книжками, окрем зборника духовной поезії М. Ґая, котрый іщі не є в друку, але будеме Вас о нїм  інформовати в далшім чіслї Русина. (Обалкы штирёх з тых книжок, што суть в друкарни, публікуєме на 3. сторінцї обалкы того чісла Русина.)

 

Миколай КСЕНЯК: Кошарик плодів

Миколай Ксеняк є єдным із найактівнїшых авторів старшой ґенерації русиньскых писателїв, якого рознорода творчость захоплює літературу про дорослых, але ай про дїтей і молодеж, поезію і прозу, драматічны тексты і повіданя, ці автобіоґрафічный текст Споминкы і очекованя (2013). Автор быв у 2003 роцї оцїненый Преміёв Александра Духновіча за русиньску літературу в данім періодї за твір – Біда Русинів з дому выганяла (2003), в котрім розробив тему дротарьства, яке є шпеціфічным феноменом русиньской културы. В послїднїх роках автор ся занимать вызначныма русиньскыма особностями, главно літератами історічной добы народного возроджіня і їх творами, котрых дїятельство приближує чітателям за помочі выховно-повчалных стихів з характером оды (Формованя русиньской културы, 2016; Резонанції на книжкы і події, 2017).

Теперь Миколай Кесеняк предкладать книжку під назвов Кошaрик плодів, котра ся складать з баёк, есеїв і короткых прозаїчных текстів, якы посередництвом алеґорічного розповіданя указує на людьскы недостаткы і крітізує їх. Автор розроблює нелем общі людьскы неґатівости, як фалошность, зависть, зневжываня моци, уплаткарьство, краджіня і под., але і сучасны проблемы Русинів – однароднёваня, непоужываня русиньского языка ці слабе знаня властной історії. Ксеняк тыж крітізує і фалошный патріотізм; в текстї Корчмовый патріот вытворив поставу зналця народной історії і патріота, котрый ся ганьбить комуніковати русиньскым языком перед публіков.

У зборнику ся тыж находить тема дротарьства, автор вказує, наприклад, на проблем смерти дротаря в чуджім краю і говорить о тім, же такый вічный сон є проклятём а вічный спокійный одпочінок му ёго колеґове-дротарї заручіли принешінём родной землї на ёго гріб на чуджінї. В текстї вказує на значіня і вартость домовины, на професійну і народну єднотность.

В тім зборнику ся зъєдиняють вшыткы позітівны характерістікы Ксеняковой творчости, тексты мають нелем забавный, одпочінковый характер, але тыж і выховно-поучный, кедже посередництвом алеґорії автор вказує на наслїдкы неґатівных характеровых рис. Миколай Ксеняк як школованый писатель і педаґоґ є пересвідченый о тім, же народна ідентічность і народна гордость не можуть єствовати без актівного поужываня русиньского языка і познаня властной історії і традіцій.

Ксеняків Кошарик плодів добрї репрезентує авторову дотеперїшню творчость як кошик дарунків розлічных смаків (тем), котры суть вгодны про розлічны ґенерації чітателїв, як і про школьску практіку або декламаторьскы конкурзы. Также, вірю, же заінтересує шыроке коло русиньскых чітателїв.

 

Осиф КУДЗЕЙ: Хрумкы

В сучасній русиньскій літературї облюбленый є короткый епічный жанер байкы, котрый ся обявує у дакотрых авторів, наприклад, Миколая Ксеняка ці Штефана Смолея. Тот жанер є популарный і з прічіны алеґорічного высловлїня ся ку актуалным сполоченьскым проблемам. Русиньскы байкы ся занимають нелем общіма людьскыма недостатками і неґатівныма характерістіками, але і шпеціфічно русиньскым проблемом, з котрым ся Русины стрїчають і в сучасности (однароджованя, асімілація і непоужываня материньского русиньского языка, нелегка сітуація русиньского школства, вымераня русиньскых сел з прічіны одстїгованя ся людей до міст ці до заграніча за роботов).

Осиф Кудзей є русиньскым автором, пишучім прімарно і скоро єдино байкы, є автором многых зборників (Байкы-забавляйкы, Байкарёвы думкы, Мудрость жывота ітд.), за котры быв у 2010 роцї оцїненый Преміёв Александра Духновіча за русиньску літературу. Кудзеїв авторьскый штіл напротив класічным Езоповым байкам, ку котрому мають ближе байкы Смолея і Ксеняка, є  выразно іншый. Творчость Осифа Кудзея комбінує жанровы характерістікы байкы вєдно з анекдотов, ёго тексты суть писаны у віршах, на кінцю ся находить нелем самостатно выдїлене поучіня (респектівно авторьскый коментарь), але і смішна і нечекана поінта. Автор перетворює веце або менше знамы анекдоты до віршованой формы, котра поужывать прінціпы сілабічной віршованой сістемы, дотримованя єднакой кількости складів (обычайно) здруженого риму; ёго тексты суть зато добрї рітмічно выбудованы.

У приправленім зборнику Хрумкы ся находять розлічны тексты, Кудзей крітізує неґатівны общі людьскы властности і феномены (лїнивость, зависть, корупція, біднота ітд.), але описує і проблемы Русинів споєны з однароднёванём, асімілаціёв або вымінов первістных слов інтернаціоналізмами. В іншых байках зась смішны сітуації выходять із недорозумлїня ці конфліктів меджі двома роздїлныма людми (напр., додаватель службы і клієнт, высше поставленый і підрядженый, муж і жена, роздїлны ґенерації ітд.), ці ідеями.

Кудзеїв зборник баёк Хрумкы є легкым і ненарочным чітанём, котре докаже свого чітателя побавити і розосміяти, но єдночасно приходить к задуманю ся над сполоченьскыма проблемами. Вдяка добрї звладнутому формалному аспекту віршованого будованя суть тыж добры як тексты про декламаторьскы конкурзы.

Новому зборнику О. Кудзея Хрумкы желаме успішну путь ку русиньскому чітеателёви, у котрого ёго байкы стали уж давно популарны.

 

 

Юрко ХАРИТУН: Моя тринадцята

Сучасна русиньска література ся находить в періодї третёго народного возроджіня і зато є у творчости сучасных авторів єдным із частых мотівів народна гордость і зміцнёваня народной ідентічности посередництвом поужываня русиньского языка писмом і словом. Тот мотів ся в текстах може находити у векшій або меншій мірї, літературно амбіціоналнїшы писателї го проявляють скрыто і дають перевагу іншым темам.

Тіпічным прикладом такой творчости суть тексты Юрка Харитуна, оцїнёваного і облюбленого поета. Зачаткы Харитуновой творчости в русиньскім літературнім языку ся вяжуть із зборником Гуслї з явора (1995). Нову актівну фазу літертурной творчости проявив од 2010 року, коли выдав зборник поезії Мої жалї, котрый є частёв поетічного ціклу, якый творять далшы зборникы поезії: Мої сны (2011), Мої незабудкы (2013) і Мої надії (2014). В них автор у поетічных віршах передає травму, котра взникла в наслїдку выстїгованя ёго родного села Остружніця, вєдно з далшыма шестёма русиньскыма селами у сімдесятых роках 20. стороча, жебы могла быти выбудована водна гать, вода з котрой як питна путує главно до реґіонів Пряшів і Кошіцї. За зборник Мої жалї Харитун быв оцїненый у 2012 роцї Преміёв Александра Духновіча за русиньску літературу, котру удїлює Карпаторусиньскый научный центер у США.

Автор ся тыж занимать зберанём і выдаванём русиньского фоклору, продовжує так в дїятельстві своёй матери, котра записовала фолклор (народны співанкы, гаданкы, лїчілкы) з єй родного села і околіцї. Ку тій части ёго творчости належать творы Дякую, мамко! (2017) і Нашы співаночкы як дївчат віночкы (2018). Далшов частёв авторовой творчости суть гаданкы про дїтей (Здогадай, школярьку, 2015) і анекдоты (Діяґноза: Фіґлї про дїти, 2018).

Теперь автор предложыв зборник Моя тринадцята, котрый є присвяченый главно молодым людём, але і любителям русиньской поезії вообще. Любов у віршах ся не дотыкать лем одношіня мужа і жены і навспак, але і  одношіня к родній земли, природї, ку своїй родинї ці любов поета к писаню і творчости. Харитунову поезію мож задїлити главно к рефлексівній і духовній ліріцї. Стихы у зборнику Моя тринадцята ся вызначують богатов поетічнов образностёв, добрї звладнутов рітмічнов сторінков і поужытов алеґоріёв. Автор без проблемів  выужывать концентрованый язык поезії, жебы міг на малім просторї высловити много, зато собі ёго віршы выжадують сконцентрованя і снажіня ся проникнути к значіню текстів. На досягнутя естетічного ефекту выужывать тыж штілістічны фіґуры і тропы, якыма суть алітерація, метафора, метонімія, еліпса і іншы. 

В общім мож повісти, же стихы Юрка Харитуна ся вызначують высоков естетічнов уровнёв. Моя тринадцята тото правило потверджує.

 

Штефан СМОЛЕЙ: Тяжкый жывот

Штефан Смолей є актівным автором сучасной русиньской літературы на Словакії. Автор є прімарно прозаїком, але подобно як іншы русиньскы писателї, і Смолей є жанрово флексібілным автором, котрый уж написав і выдав поетічны ці драматічны творы (напр. Чудны думкы, Не ганьб ся, Русине; Мамко наша). Творчость Штефана Смолея має знакы реалістічной літературы, поставами ёго творів суть архетіпалны поставы Русинів, тзв. обычайны і немаєтны люде непаньского роду, тяжко пробованы жывотом, котры але тоты проблемы докажуть звладнути главно вдяка позітівным моралным властностям, людьскій єднотности і вірї. Ш. Смолей за роман Бурї над Бескидами (2013) ся став лавреатом Премії Александра Духновіча за русиньску літературу.

В предложенім рукописї Тяжкый жывот ся автор зосереджує на главного героя Василя Калину, котрый є выкресленый на основі розлічных подїй і скушеностей у ёго жывотї – особного і світового характеру – ці уж із хворотов матери, Другов світовов войнов або ласков. Прозаічны тексты суть в меншій мірї доповнены поезіёв.

Роман у повіданях є адресованый молодшому, дорастаючому чітателёви, котрый ся з главнов поставов може легко ідентіфіковати і може собі порівнати жывотны условія втогдышнёй ґенерації в минулости і теперь. Вдяка тематіцї і выбраному часовому періоду першых десяток двадцятого стороча спознає условія, в котрых жыли Русины в не так давній минулости. Приїматель є вдяка тексту єдночасно інформованый о важных подїях із світовой історії, о Другій світовій войнї, але з позіції русиньского жытельства, зато мать текст попри забавній, выховній і едукатівну функцію. Вдяка тій властности є текст вгодным нелем про дорастаючіх і дорослых чітателїв, але може быти єдночасно поужытый як доповнююче чітаня на годинах історії в основных школах із навчалным русиньскым языком або навчанём русиньского языка.

Тяжкый жывот є текстом вгодным про веце ґенерацій русиньскых чітателїв, нелем молодшу, але і про дорослых аж старшу ґенерацію. Споює в собі традічне розповіданя вєдно з поглядом до історії, в текстї домінують вірогодно выкреслены поставы і діалоґы. Нова книжка Ш. Смолея так буде добрым чітанём про шыроке коло чітателїв.

Желаме будучім чітателям нами представленых штирёх книжок добре чітаня в часї свого одпочінку по школьскім навчаню ці роботї.

Мґр. Міхал ПАВЛІЧ, ПгД., Пряшівска універзіта в Пряшові, Центер языків і култур народностных меншын, Інштітут русиньского языка і културы (Словакія)