13. 11. 2020: 110 років од народжіня і 30 років од смерти русиньского маляря Адалберта Борецького

Адалберт Борецькый (Адальберт Борецький, Vojtech Borecký) нар. 14. 11. 1910 у русиньскім селї Убля, втогды в Угорьскім кралёвстві, теперь на теріторї Словакії, умер 12. 6. 1990 у Кошіцях, втогды у Чехословакії, теперь на теріторії Словакії. Быв малярём і педаґоґом на Підкарпатьскій Руси і Словакії.

Скінчів Ужгородьску ґімназію (1920 – 1927) і Ужгородьску ґрекокатолицьку учітельску семінарію (1927 – 1931). Іщі як штудент семінарії зачав ходити до Верейной школы малёваня (1928 – 1932), де ся учів під веджінём Осифа Бокшая і Адалберта Ерделі. Є представителём молодшого поколїня Підкарпатьской школы малёваня. А. Борецькый є найвеце знамый своїма пейзажами і жанровыма сценами в експесіоніостічнім штилї. Меджі нима треба спомянути: Народны танцї (1930-ты рокы), Рахівска мадонна (1940) і Аркан (1942).

По Другій світовій войнї А. Борецькый, як і іншы представителї Підкарпатьской школы малёваня, під тиском новых, совєтьскых, властей примусеный быв прияти офіціално узнаный соціалістічный реалізм. Тіпічныма про ёго творчость того періоду суть полотна Бокораші (1948) і На лїсопункт (1952). Лем у пейзажах вытварник знав заховати даякы рисы тіпічногом про нёго штілу.

У 1964 р. А. Борецькый охабив совєтьске Закарпатя і перешов на Словакію. Умелець ся усадив у Кошіцях і вернув ся к експресіоністічнім манїрї, тіпічну про ёго довойнову мальбу.

Література: Daniela Kapráľová, Vojtech Borecký (Prešov, 2001).

Іван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 66, переклад з україньского языка i зміна фотоґрафій: А. З.