13. 1. 1900: 120 років од смерти Петра Кузмяка

Петро Кузмяк нар. ся у 1816 р. в Странянах у втогдышнїм Угорьскім кралёвстві, теперь на теріторії Словакії, умер 13. 1. 1900 у Руськім Керестурї у втогдышнїм Угорьскім кралёвстві, тепeрь на теріторії Сербії. Быв педаґоґом, діріґентом хору, церьковнослужытелём і поетом меджі Русинами Пряшівской области і Войводины.

П. Кузмяк учів ся в ґімназіях у містах Подолінець і Дебрецен, у 1836 р. вступив до ґрекокатолицького монастыря Чіну св. Василія Великого в Мукачові. Кедь ся учів у монастырї, єдночасно здобыв педаґоґічну освіту в Ужгородї, учів церьковный спів під веджінём Константіна Матезоньского. Здобывши кваліфікацію учітеля і нотаря (писаря і нижшого урядника), не прихыльный до монастырьского жывота, П. Кузмяк охабив Мукачово і перешов до Пряшівской области, де од 1838 до 1854 р. робив як учітель початковой школы в русиньскых селах Шамброн і Якубяны, а тыж повнить задачі дяка і сільского нотаря у тых селах. Потім П. Кузмяка было призначено учітелём до школы Руського Керестура у Войводинї (Бачцї), де він робив скоро штири десятьроча (1855 – 1892). У Руськім Керстурї П. Кузмяк ініціовав своїх учнїв записовати народну музику і співанкы од містных Русинів. За оцїнїня ёго заслуг у сферї освіты войвидиньскых Русинів у раннїм періодї ґімназія у Руськім Керестурї, заснована по Другій світовій войнї, была названа ёго меном а в ареалї основной школы і ґімназії „Петро Кузмяк‟ є памятник П. Кузмякови.

Література: Олена Рудловчак, „З ліхтарем у минуле: до біографії П. Кузмʼяка‟, Дукля, ХХV, 1 (Пряшів, 1977), с. 52-57 – перевыдана: Біля джерел сучасності: розвідки, статті, нариси (Братислава – Пряшів, 1981, с. 107-115; Дюра Варґа, „Петро Кузмяк, учитель, культурни роботнїк и поет, 1816 – 1900‟, Шветлосц, ХХІ, 2 (Нови Сад, 1983), с. 162-176.

Павел Роберт МАҐОЧІЙ, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 381-382, переклад з україньского языка і звыразнїня писма: А. З.

Script logo