12. 5. 2019: 605 років од смерти князя Федора Корятовіча

Федор Корятовіч (Коріатович Федор) умер у 1414 р. в Мукачові у бывшім Угорьскім кралёвстві, теперь теріторія Україны. Він быв литoвско-руськый князь з дінастії Ґедиміновічів. В 2. пол. 14 ст. pодина Корятовічів дістала від великого князя литовского Олґерта (пр. 1345 – 1377) право на справованя Подїля.

По Кревскій унії (1385), што створило дінастічный союз меджі Польском і Литвов, політічна позіція Корятовічів ослабила ся, затоже новый великый князь Вітовт (пр. 1392 – 1430), супер їх покійного двоюрідного брата Олґерда, намагав ся заховати незалежность Литвы і централізовати владу у великім князівстві. Вітовт выгнав родины Корятовічів і Олґертовічів з їх надобытых владарств. Тота судьба постигла  і подїльского князя Ф. Корятовіча. По програню ёго войск боя з войсками вірных Вітовтові і заарештованя на істый час у головнім містї Вільно, Ф. Корятовічови подарило ся втечі у 1392 р. до Угорьска і найти покровителя в особі єй краля Сиґізмунда Луксембурґского (пр. 1387 – 1437). Ф. Корятовіч дав угорьскому кралёвь номіналне право на володїня у Поділю. Як одповідь на то, же Ф. Корятовіч узнав вазалску залежность од краля, дістав до володїня Мукачівску і Маковицькы домінії (послїдня была на теріторії Пряшівской области).

Ф. Корятовіч заложыв свою резіденцію у Мукачовскім замку. Подля втогдышнїх інформацій він із собов привів 40.000 селян з Поділя, якыма заселив 300 нових сел на Підкарпатьскій Руси. Леґенду о тім підкреслив іщі у 1-ій пол. 19 ст. русиньскый історік Михаіл Лучкай. Подля думкы науковця, Вітовт, што недавно звітязів над Ф. Корятовічом і арештовав го, ці бы доволив му взяти людей із богатых земель Поділя, а 300 „новых‟ сел єствовало на Підкрпатьскій Руси іщі перед Корятовічом. Але треа підкреслити, же під веджінём Ф. Корятовіча значно зміцнїла і розвинула ся економіка подарованых земель, што были під ёго володінём. Він тыж дав підпору православній церькви і Мукачовскому монастырю св. Миколая. Традіція тыж приписує Ф. Корятовічови розвиток руськой културы на югу од Карпат. Дарованы Ф. Корятовічом маєткы

Мукачівскому монастырю стали причінов на дебаты і на кінци 18. ст., а сперечаня коло той темы спонукали першых русиньскых історіків до написаня першых выслїдків баданя історії того краю...

Література: ... Василій Гаджеґа, „О переселїню князя Федора Корятовіча до Мадярщины‟, „Подкарпатска Русь‟, VI, 7 (Ужгород, 1929), с. 153-157; Василій Гаджеґа, „Князь Федор Корятович и Мараморош‟, „Подкарпатска Русь‟, VII (1930) с. 1-3, 40-46, 76-88, 108-120, 134-152, 179-193; VIII (1931), с. 13-19, 38-46, 68-75, 99-113, 141-148, 169-175; Aлексей Л. Петровъ, „Древђйшія грамоты по усторіи карпаторусской церкви и іерархіи, 1391 – 1498 г.‟ (Прага, 1930), главно с. 55-60, 177-215,.. Михал Поповіч, Федор Корятович – русинськый войвода (Пряшів, 1993).

Іван ПОП,  жрідло: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, (Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 361-362), переклад, скорочіня Літературы і звыразнїня писма: А. З.

 

Script logo