12. 5. 2016: Значіня і вклад Василя Сочкы-Боржавина
Словацькый народный музей – Музей русиньской културы і Русиньске културно-освітнє общество Александра Духновіча в Пряшові Вас сердечно позывають на одборный семінар під назвов Значіня і вклад Василя Сочкы-Боржавина (1922 – 2010), історіка літературы, педаґоґа, поета, есеісты, публіцісты і културного діятеля Русинів 20-го столїтя.
Семінар ся одбуде 21-го мая 2016 од 11.00 год. у просторах СНМ – Музею русиньской културы в Пряшові, ул. Масарікова ч. 20, 1-ый шток. Із рефератами о цїіложывотній творчости Василя Сочкы-Боржавина выступлять на семінарі Ольґа Ґлосікова, директорка Музею русиньской културы, Гавриїл Бескид, председа Русиньского културно-освітнёго общества Александра Духновіча, Тібор Міклош Поповіч, русиньскый діятель з Будапешту і Юрко Харитун, русиньскый поет і председа Сполку Русинів Спіша. На семінарі приобіцяли участь пані Ірина, жена небогого Василя Сочкы-Боржавина і ёго дївка Надежда, котры жыють теперь у Чехії.
Василь Сочка, псевдонім Боржавин, народив ся 3-го януара 1922-го року в Берегові на Підкарпатю, втогдышня Чехословакія. По закінчіню руськой ґімназії в Хустї, у 1940-ім роцї, зачав штудовати почас войны на Будапештаньскій універзіті, но закінчів аж Ужгородьску універзіту у 1950-ім роцї. Робив у редакчній колеґії ґазеты Закарпатська правда, быв бібліоґрафом Закарпатьской областной універзалной науковой бібліотекы, быв і ведучім оддїлїня Закарпатьского інштітуту здоконалёваня учітелів.
Писати зачав іщі на ґімназії, першу поетічну збірку, писану по російскы, выдав у 1940-ім роцї під назвов „Горы и доля‟. У часї по падї комунізму Сочка брав єдну із найважнїшых ролей у русиньскім русї Підкарпатя. Быв співзаснователём і головов Обчества карпатьскых Русинів, быв членом Світовой рады Русинів при Світовім конґресі Русинів, брав участь на многых конференціях. Публіковав серію біоґрафій під назвов „Будителі карпатськых русинов‟, зібрку русиньской поезії „В подпескидных долинах‟ і збірку нарисів і приговорів присвяченых русиньскій літературї під назвов „Зазвонили в селѣ на вичурню‟. Умер у 2010-ім роцї.
П. M.