12. 2. 2021: Списованя – нова ґенерація в тім мать ясно
Рихтуєме ся на списованя людей, котре буде на Словакії проходити од 15-го фебруара до 31. марца 2021-го року. Перед 30-ма роками русиньскый рух зачінала інша ґенерація людей, котрых днесь істо нетреба пересвідчовати, жебы в списованю продовжовали своїм рїшінём записати сoбі наш язык, народность в тім, што зачали.
Але, мають Русины і нову ґенерацію? Мають людей, котры будуть продовжовати в одказї нашых предків, в одказї руху, котрый воскреснув перед 30 роками? Ословили сьме людей, котры в роцї 1989, коли зачали вшыткы політічны і меншыновы процесы, будь были дїтми, або іщі ани не были на світї.
Поставили сьме перед них три вопросы:
1. Што про тебе значіть быти Русином? Або з чім ті є найвеце повязане, кедь ся повість слово Русин? 2. Чом є подля тебе важным, жебы сьме собі записали русиньску народность і русиньскый материньскый язык? 3. Якый є твій одказ про тых, котры дотеперь не писали ся Русинами в списованях, хоць мають русиньске походжіня?
Як буде мож відїти на одповідях, маме і нову ґенерацію, котра є продовжовательков тых думок, якы нам зохабив Духновіч, Павловіч, Добряньскый, якы наша старша ґенерація обновила перед 30 роками. Нова ґенерація в тім мать ясно!
Давід Палащак (р. 1987), редактор русиньской редакції Радія Патрія:
1. З векшынов моёй родины одмаленька бісїдуєме по русиньскы. На свята дотримуєме звыкы, якы дотримовали Русины в Лабірьскій долинї. Мам одношіня ку фолклору, главно русиньскому. Співали сьме русиньскы спiванкы, колядкы. Коло нашой піснї, звыків, собі чоловік усвідомлює, же то є дашто, што є ёго, што го дефінує. По церьковнославяньскы ся молю. Тото вшытко, в чім чоловік выростать, што творить ёго внутрїшнїй або найблизшый світ, стане ёго духовным домовом. Про мене быти Русином є усвідомлїня собі себе в тім смыслї, же чоловік є културно закорїненый, мать свій духовный домів. Мали сьме велику красну сосну в Габурї. Но мусили сьме єй вырїзати, бо повів лїсник, родинный камарат, же мать плытке корїня і хоць є красна, може впасти і шкоды наробити. Так і быти Русином, треба мати міцне корїня, котре утримле чоловіка в смыслї, же знать, кым є, яку мать културу, што го характерізує. Без корїня буде стромом, котрый впаде, не утримать ся. Без самоусвідомлїня є чоловік духовный бездомовець. А то платить нелем про Русинів. Самоусвідомлїня, то є певне корїня, на котрім мож стояти і рости.
2. Часточно то повязане з попереднїм вопросом і одповідёв. Приголосити ся за Русина є навеце приголосити ся ку предкам, котры нам передали язык, звыкы. Кедь хтось є Русином і то в собі неґує, дефакто неґує властну родину. А кедь так зробить, што передасть своїм дїтём? Другый бік той проблемы, кедь хочете од сполочности, од державы, од іншых народностей решпект односно своёй културы, свого краю, народности, пак ся мусить ку тому приголосити. Кедь собі хтось повість, же походжінём єм Русин, але ся ку тому не голошу, не є то потребне, то як кебы повів, же то властно не екзістує. Як кебы собі тото вшытко не заслужыло решпект. Русиньскый народ буде мати лем такый решпект, таке узнаня, якый му дають самы Русины. Решпектом є і то, же ся ку народности чоловік приголосить.
3. Не є чом ся ганьбити за своє походжіня і приголосити ся ку тому. З русиньского народа вышли великы люде, якы писали історію, стали особностями. Спомяньме Енді Варгола, Павла Петра Ґойдіча і далшых. І днесь маме на Словакії много успішных Русинів. Не є причіна чути ся меншецїнным або ся ганьбити за дашто. Чоловік, котрый забуде своє, чудже не досягне, бо му ани не розумить. Такый чоловік є без ідентіты і чім є пак інтересный? Треба быти гордым на своє, не розбивати го, гордо ся ку тому голосити, а так і другы увидять в тім нашім вартость і обогачіня.
Зденка Кваскова (р. 1985), геречка Театру Александра Духновіча, співачка:
1. Быти Русином про мене значіть тото саме, як у здраво роздумуючого гордого Словака быти Словаком, у Мадяра быти Мадяром і так можеме іти за шором по іншых народностях. Але окремо чую тугу і одповідность хосновати і творити в русиньскім языку зато, бо без языка култура не пережыє, а як нам заникне, кров не постарчіть.
2. Є велё причін, но єдна дость основна. На утриманя і фунґованя културы і културного жывота треба средства. Кедь не вкажеме, же сьме жывов народностнов меншынов, тяжко то утримеме. Треба, жебы з нами Русинами на Словакії раховали.
3. Покля мате похыбности, спомяньте собі на свої першы крокы з материных рук до школкы. Кедь то было так, як у мене, же по словацькы сьте ся навчіли аж там, і довтогды сьте бісїдовали лем по русиньскы, мали бы сьте в тім мати ясно.
Людмила Возарова (р. 1987), модераторка радія русин ФМ:
1. Щіро, быти Русинков є моя ідентіта. Представлює то тото, што єм, одкыль мам корїня і походжіня. То народ нашых родічів, котрый сьме дітали. Можу повісти, же днесь быти Русином є і штіл. Теперь є модерне дачім быти іншый, і хто є іншый, мать свій необычайный штіл. Мій штіл, што я рада ношу, што рада репрезентую і єм на то горда, то якраз то, же можу быти Русинков і гордо ся ку тому голосити.
2. Наша народность, наш язык нас репрезентує як людей нелем в каждоденнім жывотї, але і в духовнім і културнім. Одмаленька сьме вшыткы были веджены ку Богу, ку церькви, ку молитві і ку святій співанцї. Співанка, нелем духовна, а і народна, о нас выповідать много. О нашых жывотах і традіціях, котры сьме дотеперь сохранили. Наша красна русиньска народность давать великый вклад і має вплив на културу в Словакії. Докінця каждый русиньскый край діспонує великов розмаїтостёв – в кроях, вышывках, стравах. Зато треба тото вшытко заховати, жебы і далшы ґенерації знали одкыль походять, што їх ідентіфікує. Зато бы сьме ся мали голосити ку нашым корїням, жебы ся не забывало на то, хто сьме і што репрезентуєме. І мы репрезентуєме красный язык і вшытко, што з тым повязане.
3. Не ганьбме ся зато, хто сьме. Бо мы сьме Русинами, і то нам нихто не возьме. То наша ідентіта, наш штіл і треба то носити з ґраціов, елеґанціов, але і покоров. Будьте горды на то, хто сьте, то вам нихто не возьме. Будьте горды на то, же сьте такый дар дістали од вашых прекдів і намагайте ся передати то дале. Є важным вказати в тых часах світу, кілько нас є, бо досправды нас много, лем іщі о собі не знаме.
Петро Ярінчік (р. 1991), председа орґанізації молоды.Русины:
1. Кедь ся повість Русин, я собі представлю мій домів і родне село. Одмаленька сьме дома з родічами, дїдом, бабов і людми коло нас бісїдовали по нашому і є то про мене абсолутно природне і беру то за нашу сучасть. Ани не знам, коли єм зачав бісїдовати по словацькы, думам, же в школї і з телевізора єм то тыж даяк природно нахапав.
2. Днесь є то про многых іщі природным, але о пару років, кедь буде счезати почливость і гордость на нашу ідентіту, може то быти цалком іншак і главно можеме прийти о тото наше богатство языка і културы. А як многы счітаны і мудры люди твердили, лем кедь придеме на то і будеме цїнити хто сьме, пак можеме спознавати і дашто інше.
3. Хто не цїнить свою історію, ідентіту, предків, своє корїня, не цїнить ани самого себе.
Петро Штефаняк (р. 1985), председа Округлого стола Русинів Словеньска:
1. Быти Русином про мене значіть быти. Є то моя ідентіта, котра была частёв мого жытя, ці єм собі то усвідомлёвав або нї. Наш язык, співанкы, церьковне простопініє, традіції – то вшытко чоловіка овпливнює одмаленька, тото вшытко признавам тым, же ся голошу ку Русинам. Не голосити ся, то запераня очей перед правдов, або іти проти своїй кырви.
2. Каждый рад видить штатістічны арґументы, але в першім шорї то вызнаня фундаменту, ідентіты, одказу предків. Най то звучіть як кліше, але покля собі чоловік не найде дашто, з чім має потребу ся ідентіфіковати, остатнї арґументы ідуть боком. Без Русинів не буде ани наш язык, ани нашы співанкы і будеме на нас смотрити уж лем в музеях і архівах. Тото бізовно нихто не хоче. Не є Русинів, не буде ани фінанцій на нашу културу.
3. Люде мають велику намагу, жебы сохранити огрожены звірята, рослины, жебы не выгынули. Світ є красшый, кедь є розмаїтый. Так само мусиме думати о розмаїтости народів. Жаден бы не мав заникнути. Не можуть заникнути ани Русины. Кедь при списованю не запишеме собі народность русиньску, хоць маме таке походжіня, прискориме процес асімілації або аж заникнутя за десяткы років. А тото собі не заслужыме.
Маріанна Железна (р. 1985), популарна співачка русиньскых співанок
1. Быти Русинков про мене значіть быти гордов на своїх русиньскых предків, на історію і людей, котры з нёв повязаны і дали вклад до того, же днесь можеме называти себе Русинами. Таксамо на прекрасну богату културу і традіції, а я рада же і моя особа може дакус помочі тото шырити, розвивати і утримовати. А є то і вдячность родічам, же зо мнов од дїтинства бісїдовали по русиньскы. Што село, то потік, што Русин, то добрый чоловік.
2. Чім нас буде веце, тым будеме акцептованїшов і міцнїшов меншынов, бо в єдности є сила.
3. Я при списованю з гордостьов запишу собі русиньску народность і материньскый язык русиньскый. Зробте так і вы, што мате русиньске походжіня, не ганьбте ся за своє корїня.
Наталія Гребікова (р. 1991), членка выконного выбору орґанізації молоды.Русины, русиньска актівістка
1. Быти Русинков про мене значіть, же єм по предках з маминого боку членков того славяньского народа спід Карпат, котрый днесь є і неоддїлительнов частёв Словакії. Наш народ собі все заховав свої проявы, звыкы, обряды, інтересну архаічну културу, музичный репертоар, коляды, шпеціфічный язык, свою віру – православну або ґрекокатолицьку. Горды можеме быти і на нашы історічны особности, але і сучасны особности нашого руху, котры штодень роблять на тім, жебы наш народ духовно рїс і не упадав. І якраз тото собі треба денно усвідомлёвати. Бо днесь, в часї ґлобалізації, кедь дакотры молоды думають, же уж є немодерне голосити ся ку свому народу, то є барз важне. Же сьме членами даякого народа, нам може помочі найти собі своє місце, зрозуміня і приятя в сполочности. Чоловік мусить мати чутя, же десь належыть. Же то десь є ёго домів, і кебы быв хоцьде на світї. Тото про мене значіть быти Русинков.
2. Чім менше людей собі запише русиньску народность і русиньскый материньскый язык, тым менше і фінанцій піде на розвиток нашой културы, віры, языка ітд. Як не будуть Русины, не буде ани нашых фестівалів, подій, ЦД зо співанками, книжок, медій, ансамблів… Просто, наша култура буде упадати. Приголосити ся ку Русинам є і підпоров далшого розвитку нашой културы.
3. Не треба ся ганьбити гордо голосити ся ку свому корїню. Кедь ся не будеме голосити, народ не буде мати продовжователїв і є можне, же за пару років Русины вымруть, так скінчіть веце як тісячрочна історія. І то бы была велика шкода. Зато на то не треба думати лем при списованю, але каждый день, головно при выхові дїтей, котры суть будучностёв нашого народа. Находиме ся на розпутю, яков драгов ся выбереме, од того залежыть і далше єствованя народа.
Зузана Ковалчікова (р. 1982), геречка Театру Александра Духновіча, писателька:
1. Выростала єм в шарішскім селї, хоць сьме Русины. Уж в першій класї єм відїла, же мій родный язык кус інакшый, якым бісїдують мої сокласници, кедь сьме ся з камаратков не знали доїднати, ці мам на десяту хлїб з яфыровым лекваром або боруфковым. Як єм приходила до пуберты, хотїла єм штонайвеце „западнути“ до партії і думала-м, же мі ку тому допоможе, кедь зліквідую вшыткы свої одлишности. І пришла-м ку нянёви і повідам му, же одднесь зачінам дома зо вшыткыма бісїдовати по словацькы. Тото дусно, яке настало, не потребовало ниякый коментарь, і я такой порозуміла. Аж втогды єм собі усвідомила, же то нелем по руснацькы бісїдуєме. Мы Русинами сьме! Втогдышня довга бісїда з нянём мі отворила очі і я зрозуміла, же быти Русином значіть гордость, одповідность і глубока вдяка зато, же єм ся Русинков могла народити.
2. І як о нас потім може дахто знати, кедь не підоймеме руку і наголос не повіме: „Гало, бо і мы ту!“ Як файнї, кедь в радію чуєме і нашы співанкы, або слухаме справы, што нового в нашых селах. А могли бы сьме того іщі веце чути, відїти, чітати, но покы ся не запишеме, не приголосиме, же і мы ту, та увидять, же русиньскых людей мало, нїт кому по русиньскы грати, нїт кому по нашому бісїдовати. Повно розходных діскусій ведеме меджі собов, ці учіти на школах по нашому або нї. Самы собі браниме, жебы ся наш язык розвивав, ниякраз не хочеме му дати простор. Каждый язык є жывый. Словацькый язык є тыж кодіфікованый, а і він мать много подоб. Но нихто ся не задумує над тым, ці хоснує середнёсловацькый або западный ці выходный, о діалектах ани не бісїдую. Каждый собі бісїдуєме, як прийде. В інштітуціях нашмариме тот што мать быти, і готово. Не кладьме собі барьєры, берьме, што нам жывот давать і дыхайме воздух наш, чістый, русиньскый…
3. Мы Русины як такы стромы. Наше корїня міцно вроснуте до русиньской землї, выжывлене тяжков роботов нашых прародічів. Могла бы-м і по жыдівскы бісїдовати, но неґовала бы-м саму себе, своїх предків. А самособов, уж бы то не была я. Так як пупава не може быти седмокрасков ці коляком, ани Русин не може быти Словаком.
Ладё Ясик (р. 1993), редактор радія русин ФМ, педаґоґ:
1. Быти Русином є моёв ідентітов. Кедьже ґенерації предків з моёй родины были Русинами, я в тім природно продовжую, а вєдно і зо своёв женов выховлюєме нашы дїти як Русинів.
2. Тым, же Русины не мають свій властный штат, всядыль там, де жыють, суть лем мінорітов. А кажда єдна міноріта мать тенденції скорше ці пізнїше асіміловати ся з майорітов. Зато, кедь не хочеме ся асіміловати зо Словаками, мусиме собі усвідомлёвати свою ідентіту, писати собі русиньску народность, учіти по русиньскы свої дїти і з каждым Русином автоматічно бісїдовати по русиньскы, жебы ся наш язык утримав. Бо якраз язык є тым, што нас одокремлює од іншых народів. Зато собі думам, же кедь стратиме язык, стратиме вшытко.
3. Люде, котры мають родічів Русинів, і не напишуть собі русиньску народность, просто самы себе циґанять. Так само мі уж і дакілько людей народженых перед роком 1989 повіло, же они мають словацьку або україньску народность, зато, бо таку їм записали родічі, як ся народили. Но я їм все высвітлюю, же народность не є як родне чісло або мено, котры маме єднакы цїлый жывот. Даколи собі люде не могли писати русиньску народность, днесь можуть і тото бы сьме собі мали усвідомити. Бо кедь маме родічів Русинів, а мы ся уж ку русинству не голосиме, якбы сьме собі не цїнили нашых русиньскых предків.
Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм, языкова і ґрафічна управа: ред. АРК в СР
