12. 2. 2021: Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА: Одлечу домів, Сама..., Коле сердце (Стихы)

Елена Хомова-Грінёва

Одлечу домів 

На крылах віры
одлечу в незнамый край,
над хмары до неба.
Моя душа натїшена
з Божого привітаня,
з білобы ясу рая,
може смутно
заплаче з пекла
нарїканя огня
вічного каяня.
Стрїтне предків
і знамых,
ту навікы остане
жыти дома.

Сама...

Сяду ку студнї
лем сама я,
де мама, нянё,
люде з двора?
Де холодна вода,
яка загнала жажду?
В лїтї то была пепсікола.
Солены слызы
до жменї хапам,
спомины болять,
за нима плаче 
сердце і душа.

Коле сердце

Не виджу тебе,
не чую слова о любові,
не погласкам теплы рукы,
не стисну їх долонї.
Де подїло ся
щастя моє?
На крылах летять рокы,
а спомины,
як терняк коле сердце.
Цливо.

Настала тма по яснім дню,
на душі якось цливо
за вшыткым ту пережытым,
за старов дражков,
што веде селом до церькви,
за давнёв родинов.
Остали на них спомины.
Остав нам в очах плач.
Родны з другой страны
ниґда назад не прийдуть,
а нам час молодость взяв.

(З приправлёваной книжкы Елены Хомовой-Грінёвой –  Під скалов росте свербогуза.)