12. 10. 2021: «Лемківска Творча Осін» в памят митрополиты Йосифа Сембратовича

Заєдно в 2021 р. споминаме на 30. річницю смерти Івана Горощака (1915 – 1991), уродженця Білцаревы.

В найблизшый вікенд, в днях 16. – 17. жолтня/октобра одбуде ся ХХІX «Лемківска Творча Осін», орґанізувана вєдно Стоваришыньом Лемків і Стоваришыньом Руска Бурса в Ґорлицях.

Тогорічна едиция посвячена буде в першій черзі 200. річници народжыня єпископа Йосифа Сембратовича (1821 – 1900), грекокатолицкого галицкого митрополиты і львівского aрхієпископа (1870 – 1882).

Крениця і Ґорлиці

В звязку з тым, што ближуча ся подія має за задачу в першій черзі припомнути жытя Йосифа Сембратовича, першый ден «Лемківской Творчой Осени» одбуде ся як раз в Креници, де і народил ся владыка.

Стріча русиньскых творців зачне ся в найблизшу суботу, 16. жолтня/октобра о 18.00 год. в Музею Никыфора в Креници. Музей в тот ден буде одкрытый до звиджаня для участників подіі.

Слово о митрополиті Йосифі Сембратовичу выголосят др габ. Олена Дуць-Файфер і Петро Мурянка. Заєдно в 2021 р. споминаме на 30. річницю смерти Івана Горощака (1915 – 1991), уродженця Білцаревы, тужливой душы чловека, лемківского фотоґрафіка, різбаря і поету, што записал пару тисячы стрічок жалібной епопеі «Прощай моя Лемковино».

В дальшій части проґраму зачне ся доцільова стріча творців з любителями лемківской/ русиньской літературы. Запрошыня на тогорічну едицию стрічы приняли літераты не лем з Польщы (Лемковины), але тіж зо Словациі (Пряшівской Руси). Выступати будут і гості пропаґуючы лемківску літературну творчіст в чужых языках.

Другій ден тогорічной «Лемківской Творчой Осени» (17. жолтня/октобра) буде проходил в ґорлицкій Рускій Бурсі. Так само як в Креници, буде доповід о річницьовых подіях, пак стріча з артистами. Оба дни завершыт артистичный проґрам.

Йосиф Сембратович

Митр. Йосиф Сембратович вродил ся 8. листопада/новембра 1821 р. в Креници. Походил з русиньской священничой родины о шляхетскых корінях. По скінчыню ґімназиі в Перемышли, од 1841 р. вчыл ся в богословскій семінариі в Відни. По рукоположыню в 1845 р. остал префектом перемышльской грекокатолицкой семінариі, але о рік, в 1846 р. вернул до Відня, жебы продолжати теолоґічны студиі, по котрых отримал званя доктора богословя, пак выполнял дальшы церковны адміністрацийны функциі, будучы пару років префектом львівской, а потім віденьской семінарий і выкладовцьом теолоґіі на Львівскым Університеті.

В 1865 р. хіротонізуваний, з титулярным званьом «єпископ назиянзеньскій», і закликаный до папской Конґреґациі Розпространіня Віры (лат. Congregatio de Propaganda Fide), одкале в 1866 р. был высланый до Константинополя, цілю основати униятску семінарию для Болгариі (уж в 1865 р. враз з двома інчыма єпископами конексрувал униятского владыку Рафаіла Попова) по чым вернул до материньской єпархіі в 1867 р., вызначений через папу Пія ІХ апостольскым адміністратором, помагаючым старому перемышльскому єпископови Томі Поляньскому (родженому в Бортным на Лемковині, 1796 – 1869) адмініструвати єпархійом. По його смерти обнял перемышльску катедру, хоц лем на рік, бо в 1870 р. остал назначений галицкым митрополитом, обнимаючы катедру во Львові.

Вчас свойой послугы, в 1865 р. посвятил угольный камін під будову креницкой церкви Богояліня Господнього. Монументальный, каміный храм был вознесеный з цілю быти єпископском катедром для владыкы на обшыр Лемковины.

Вмер 23. жолтня/октобра 1900 р. з титулярным званьом єпископа Теодозийополіс. Похований был на цмонтері Кампо дель Верано (Campo del Verano), а в 1973 р. його мощы перенесено до грекокатолицкого Собору св. Софіі в Римі.

Севериян КОСОВСКЫЙ, РутенпреС

(Публікуєме в оріґіналї – лемківскім варіантї русиньского языка.)