11. 10. 2020: Основны детайлы

В септембрї 2020 Кошіцька ґрекокатолицька єпархія призначіла, окрeм іншого, вікаря про русиньскых віруючіх. Ґесто шумне, теперь уж лем смотрити, ці так дакус не порожнє.

В призначіню вікаря про Русинів не є ніч плане, наспак, мож повісти, же в церькви на Словакії жадане. Но не дасть мі, жебы не спомянути такы детайлы. Тым першым є, же покля єпархія призначіла окремого вікарія про Мадярів, Русины собі мають выстарчіти з вікарём, котрый є Русином, но вєдно із Русинами має ся старати і о Українцїв. Чом? То вже єпархія не пояснила.

Можеме мати зрозумлїня, же в Кошіцях жыє штораз веце людей україньского походжіня, котры там прийдуть за роботов або штудовати з Україны, і так їм хоче церьков дати свого пастыря. Але чом є то тот самый чоловік, котрый має быти пастырём Русинів? Главно в сітуації, коли споры односно окремой ідентічности Русинів не перестали ани 30 років по тім, што русиньскый народ міг по довгых десятках років українізації слободно надыхнути ся. То виджу як, і схосную мірны слова, хыбу.

Тым не хочу брати право робочім або штудуючім ту Українцям мати свою духовну службу, но домашнї Русины, атохтонне населїня, бы могло мати і векшу важность в церьковных штруктурах. Навеце, вопросом є, ці штудуючі і робочі з Україны ту зістануть, або підуть дале до Европы. Но автохтонне населїня ту буде.

Далшый детайл є, же інформацію о призначіню вікарїв єпархія наперед опубліковала по словацькы, а пак статя дістала і офіціалну мадярьску верзію. Нажаль, ани русиньской, ани україньской верзії сьме ся доднесь не дочекали. Значіть, старостливость о Мадярів, Русинів і Українцїв ту є, але аж так важно то якбач думати зо вшыткыма не треба. Шкода.

Но ани тото не є найвекша проблема. При вшыткій почливости то, же не сьме аж такы важны про многых з церьковных кругів, жебы ся ку нам приговорити в нашім языку, сьме собі уж, жаль, звыкли. Хоць треба честно признати, же кошыцькый єпарха ся ку Русинам по русиньскы пригварять. Тов найвекшов проблемов, тым найосновнїшым детайлом є, же русиньскый вікарь в Кошіцькій єпархії, має таке значіня, як в Пряшівскій єпархії вікарь про Мадярів.

В Кошіцькій єпархії, аж на пару сел, котры порахуєме на палцях єдной рукы, ся ку Русинам вже нихто не голосить. Не мала комуніта Русинів жыє в центрї єпархії, в Кошіцях. То суть будь люде, котры там уж жыють – пришли там за роботов, штудовати і зістали там, або суть то люде, котры там теперь штудують. Але ці в другім найвекшім містї Словакії зістануть жыти, днесь не знаме повісти.

Кілько реално штудентів і ходить до церькви, жебы мав пастрырь своє стадо, то далшый вопрос, при котрім, кебы сьме робили баданя, чісла бы якбач заболїли. Но і кебы вшытко было ружове, не треба забыти на далшый детайл, же русиньскый, а єдночасно і україньскый вікарь, є на парохії, котра є коло 50 кілометрів од Кошіць. Значіть, як буде проходити тото душпастырьство?

Є скоро на посуджованя того, якый реалный ефект буде мати призначіня русиньского вікаря в Кошіцях, і кедь єм скептічный уж теперь. Но як сімбол то бізовно добре є. Але вернийме ся ку тому, што уж было спомянуте. Русиньскый вікарь в Кошіцькій єпархії є, нажаль, менше потребный, як бы быв у Пряшівскій єпархії.

То праві Пряшівска єпархія має найвекше русиньске населїня і праві тій єпархії є потребный чоловік – вікарь, помічный єпіскоп, хоцьхто, хто бы мав церьковну авторіту, яка бы выходила з ёго уряду, і котрый бы старав ся о русиньске населїня, о ёго душпастырьство, а главно, котрый бы реално запроваджав русиньскый літурґічный язык до практікы.

Є правдов, же такый вікари вже раз быв у Пряшові, но тота місія – з різных причін, не скінчіла добрї. Скінчіла тым, же така позіція была зрушена і почас цїлой актівности вікаря не быв способный здобыти собі міцне поставлїня.

Старати ся о міґруючіх, нелем тых споза граніцї, але і тых внутрї державы – штудентів, робітників, є добре і про церьков природне. Але Русины суть і автохтонным народом, вдяка котрому ту днесь о даякій Ґрекокатолицькій церькви можеме обще бісїдовати. Детайлы суть основны. Подля них мож пізнїше повісти, ці то не є лем шумне, але порожнє ґесто. Но вшытко мож оправити.

Вікарёви Русинів у Кошіцях тримам палцї! А за того русиньского в Пряшові, котрый бы мав реалны власти і реалне стадо, якбач зіставать далше боёвати.

Петро МЕДВІДЬ, лем.фм, статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. На фотоґрафії: Стародавный русиньскый монастырь в Краснім Бродї по розрїляню в Першій світовій войнї. Языкова управа: ред. АРК в СР.

 

Script logo