11. 10. 2019: Гелена ҐІЦОВА-МІЦОВЧІНОВА: Стихы

Гелена Ґіцова-Міцовчінова

 

Лїто красне

Одлетїло,

злате листя

шелестїло.

 

Там вылїзли

з дїркы хыжкы

сивогрудкы,

гостї мышкы.

 

Прикрали ся

аж із горы,

попід землю

роблять узкы

корідоры.

 

Може мають

і причіну

орїх найти

під ліщіну.

 

Уж глядають

попід лїскы

златожовты

уж орїїшкы.

 

З синёй хмаркы

доджік брыскать

а під землю

понагляла

мышкы-грызка.

 

х х х

 

Затихла у гаю

весела співанка

та і посмутнїла

восени полянка.

 

В гаю полїтує

уж бабине лїто,

не виють віночкы

дїточкы із квіток.

 

Не погостить лїто

із златым колачом,

бо осїнь одлїтать

із великым плачом.

 

х х х

 

Не раз дїти на полянцї

гаданку гадають

чом же дзвінкы на ялинцї

не зацеленґають.

 

А зелены красотинкы

не можеме рвати,

лем прилетить вітор з горы

шішкы колысати.

 

Хоць глядаме не найдеме

скрытый домик-дїрку

а на стромі вісить смачне

їдло про вовірку.

 

х х х

 

Приготовив нянько

Павликови лижы,

бо зима з морозом

із саніцёв біжыть.

 

За селом прекраснї

білїють горбочкы,

з якых так як вітор

злетїли саночкы.

 

Із стріберным пухом

уж закрыта млака

а у дворї дїти

ставляють снїгуляка.

 

х х х

 

Ці воробель

уж нарікать

же не видить

комарика?

 

Не забзунять

ани мушкы,

глядать в садї

уж кормушкы.

 

Же вороны

лем кракають,

зато смутнї

чвірікають.

 

З няньком будку

робить Радко

і принесе

їм зернятко.

 

Та і воды

Налїй, сыну,

няй прилетять

на гостину.

 

(Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2017.)