10. 4. 2020: 220 років од смерти Арсенія Коцака

Арсеній Коцак (Arsenij Kocak), світьске мено і призвіско: Алексій Коцак) нар. 14. 3. 1737 у Буківцях, у вдогдышнїм Угорьскім кралёвстві, теперь на теріторії Словакії, умер 12. 4. 1800 у Мукачові, у вдогдышнїм Угорьскім кралёстві, теперь на теріторії Україны. Быв василіаньскым монахом, богословцём і языкознателём у Пряшівскій области і на Підкарпатьскій Руси.

А. Коцак зачав учіти ся в ґімназіях Пряшова і Шарошпотока і продовжовав штудії філозофії в академії у Кошіцях, але примушеный быв перервати штудії про хвороту. Того ж року вступив до Краснобрідьского василіаньского монастыря, а од 1759 р. быв призначеный діяконом Мукачівского монастыря св. Миколая. У 1762 р. вернув ся штудовати філозофію до Краснобрідьской монастырьской школы, а наступного року (1763) быв высвяченый на ґрекокатолицького священика. По здобытю ступня доктора теолоґії (1767) А. Коцак зачав учіти в теолоґічных школах при монастырях: Краснобрідьскім (1768, 1771 – 1774), Маріяповчаньскім (1778 – 1781). Почас наступных двох десятьроч быв ігуменом Буковогірьского монастыря близко свого родного села Буківцї (1781 – 1784, 1786, 1795 – 1798) і професором теолоґії школы Краснобідьского монастыря (1787, 1789 – 1975). Тяжко похворів і в 1798 р. перебывав у Мукачовскім монастырю, де прожыв звышок жывота.

А. Коцак охабив великый архів (коло 30 томів рукописів), векшу часть якых творять роботы з філозофії і теолоґії в латиньскім і церьковнославяньскім языку. Ёго педаґоґічне діятельство припало на період влады монархів – прихыленцїв Просвітительства в Австрії – Марії Терезії і Йозефа ІІ., котры заводжовали реформы, як і на час перебываня Андрія Бачіньского у функції єпіскопа Мукачовской ґрекокатольцькой єпархії. Вєдно з єпіскопом А. Коцак брав участь у конзултаціях, скликованых у Віднї Маріёв Терезіёв про проблемы книгодрукованя кіріліков у Австрійскійн імперії (1773). Кандітатура А. Коцака докінця была запропонована до функції цензора будучіх крірілічных выдань, але так і не была схвалена. У Віднї науковець одкрыв вопрос неєствованя учебників про будучіх ґрекокатолицькых священиків і іншых учнїв підкарпатьскых ґрекокатолицькых духовных школ. За рокы діятельства як учітель А. Коцак написав пять учебників з того предмету: 1) „Грамматика русская, сирѣчь правила о словосложении слова языка русского‟ (написана в Краснобрідьскім монастырю); 2) „Граматика русская или паче рекши славенская...‟ (написана в Імстичівскім монастырю); 3) „Грамматика русская, сирѣчъ правьила извѣщателнаю о словосложеніи слова язика славенскаго или русскаго...‟ (копія варіанту в Маріяповчі) і 5) „Школа или училище граматики руской и прочіихъ мноразличныхъ наукъ...‟. Прикладом про тоты ґраматіокы были сучасны ёму учебникы латиньского языка і граматикы церьковнославяньского языка Мелетія Смотрицького.

Ниякый із творів А. Коцака не быв опублікованый за жывота науковця. Першыраз были выдрукованы віршованы „Правила и насталенія‟, опублікованы в 1927 р. архіваріусом і біобліотекарём Мукачовского монастыря Глібом Кінахом. Варіанты ґраматікы (ч. 4 і 5) были опублікованы з коментарями у 1990 роцї Йосипом Дзендзелївскым і Зузанов Гануделёвов. Три іншы рукописы учебника были переданы в совєтьскім часї (1963) з Мукачовского монастыря до „Закарпатського краєзнавчого музею‟, де безслїдно ся стратили.

Література: Иван Панькевич, „Славеноруська граматика Арсенія Коцака другоѣ половины ХVІІІ. вѣка‟, Науковый зборникъ Товариства „Просвѣта‟, V (Ужгород, 1926), с. 232-259; Гліб Кінах, „Арсеній Коцак‟, Записки Чина св. Василія Велького, ІІ, 3-4 (Жовква, 1927), с. 336-352; Йосип Дзензелівський, Зузана Ганудель, „Граматика Арсенія Коцака‟, Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, ХV, т. 2 (Братислава – Пряшів), с. 5-71.

Iван ПОП „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів“ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010, с. 368-369, переклад з україньского языка і звыразнїня писма: А. З.