10. 3. 2019: Анатолій Кралицькый – писатель познатый и неизвістный

  • Народный умелець Україны Василь Скакандій: Портрет Анатолія Кралицького, акварел, 2006.

    Народный умелець Україны Василь Скакандій: Портрет Анатолія Кралицького, акварел, 2006.

У 2019 році на нас чекає важный юбілей – 125 років од дня смерти познатого зачинателя карпаторусинськой прозы добы будительства Анатолія Кралицького (1835–1894). И се нагодна віха історії нашой културы и час, обы осмыслити, ци знаєме мы добрі ся роспорядити културным наслідством своїх інтелектуалных предходників.

Анатолій Кралицькый заслужив собі спочивати у пантеоні майславных русинів. Быв то тихый, айбо доста плодный інтеліґент, літератор и подвижник културно-націоналного возроженя у підкарпатськых русинів. Як было то характерной про патріотичну інтеліґенцію другой половкы ХІХ столітя, скоро ушиткі тогочасні писателі у русинів были ґрекокатолицькі священикы авадь монахы. А. Кралицькый тыж быв монахом Чина святого Василія Великого (ЧСВВ) – єдинственного монашого чина про русинську ґрекокатолицьку церкву. А то значит, же быв інтеґрованый у церковні и културно-націоналні діла так Мукачевськой, як матірной Пряшівськой єпархій. Доля А. Кралицького акурат поязана из майважныма х про історію карпаторусинського народа монастырями – Краснобродським, Маріяповчанським и майбілше – Мукачевським, де він служив до склону свого житя и умер 11 фебруара 1894 рока (30 януара – за старым календарём) и де поховали го у крипті монастырьськой церквы.

А. Кралицькый прийшов на сесь світ як третій у родині дітвак 12 фебруара 1835 рока у с. Вышні Чабины (днесь – Чабины), што на Лабірщині. Отець му Федор прийшов из Галичины – од вароша Стрый; у Чабинах быв за дяка. Мати – дівоче имня Анна Конч – походит из с. Світлиці (стара назва села – Вілагы), округ Гуменне. Кралицькі мали девятеро діточок. А то значит, што сеся селська родина не мала можность дати своїм дітём добру свіцьку освіту. Мусиме признати, путь будучого писателя у літературу была доста комплікована; до днесь не маєме точної інформації, де, што и як штудіровав Кралицькый.

До послідного часа не знали сьме набізувно ани рік ёго роженя – ци 1834-й а ци 1835-й? Ани не знали, ци направду быв крещеный як Александер?! Метрика ся не всокотила, автобіоґрафію А. Кралицькый по собі не лишив. Не так давно (2006 р.) мали сьме серенчу однайти копію той метрикы. Однайшли ї там, де и мала бы быти, – в архіві Земплинськой жупы у вароші Шаторальяуйгей (днесь жупанія Боршод-Абауй-Земплин у Мадярщині). Замплинськый архів (офіціална назва) має копії метрик и иншакі адміністративні документы ХVІІІ–ХІХ століть цілой Земплинськой жупы, котра днесь є частёв Словакії, хотяй варош Шаторальяуйгей (майюжна часть той жупы) по Первій світовій войні обстав у складі Мадярщины.

Подля книгы метричных записів Чабинськой парохії за 1835 рік, 13 фебруара того рока у церкви с. Чабины (Csebiny) чабинськый парох Михаил Якович покрестив дітвака на імня Alexander од родителів Федора Кралицького (Theod. Kralicky) и Анни Конч (Anna Koncs). Тримали дітвака у церкви нанашко Иван Маркович и и нанашка Анна Якович, дочка чабинського пароха. Сеся інформація не лишає ани цяткы про даякой сомніваня – Александер Кралицькый ся родив 12 фебруара 1835 рока!

Годно быти, же любов до просвіты малому Александру прискіпив отець – селськый дяк. Набізувно, быв то вошколованый чоловік. Десь у сесь час (ци мало по тому) А. Кралицькый исклав и ищи діточов неопытнов руков печатныма буквами написав рімованый текст «На памятку»:

 

Мои отецъ русскій дякъ
и матиръ мнї мили
Въ Вишнихъ Чабинахъ
Хрестити велѣ
ли.
<...>

Достав мено Александеръ
Третій ем
ъ бывъ въ рядѣ.
 <...>

Перша Юла, друга Терка
Третій єм
ъ бывъ я самъ
Антін, Маня, Мишо, Зузка
Стефанъ  аѣ
Анна.

 

О е девять вельке число
Въ худобной родинѣ
Ой вера насъ только было
Въ нашей фамеліи.

 

Ошколованя А. Кралицького поязаной из сосідным селом Красный Брод, де из давніх давен быв монастырь. Краснобродськый монастырь – єден из майстаршых русинськых духовных центрів; при монастирю была и школа. А дале, як пише о.Атанасій Пекарь – авторітетный історик ЧСВВ на Підкарпатю, Кралицькый наступив на богословські студії Ужгородської єпархіалної семінарії, котру успішно скончив. Не знати, коли скончив; межи тым, як пише  А. Пекар, абсолвента Кралицького скоро по ужгородськых студіях призначили до Краснобродського монастыря учителём катехизма про тамошні вошколаші. Иншакый церковный історик Ёзафат Тімкович из Пряшева, автор літописа Краснобродського монастыря, потвержує, же «кандідат» Александер Кралицькый прийшов до монастыря у 1851 році.

У 1854 році Кралицькый иде до Марія Повчі, де при Маріяповчанському монастырю ошколує теолоґію. У 1856 році назад ся вертає до Красного Брода. На яри 1858 рока Александер Кралицькый пострыг ся у монахы ЧСВВ и взяв собі монашоє имня Анатолій. Обряд пострыженя провів у Пряшеві пряшівськый єпископ Ёсиф Ґаґанець. О тім ся постарав наставник Кралицького – А. Духнович як довіреный помощник и секретарь єпископа. У тім самім році (на осінь) молодый монах дістає призначеня до Маріяповчанського монастиря, де стає учителём церковной історії и канонічного права.

У 1863 році Анатолія Кралицького оприділили служити до Мукачівського монастыря, из котрым буде поязаной ушыткой ёго далшой житя. За круг своїх монашых повинностей сам Кралицькый у сесь час пише атсяк: «ч[ина] с[вятого] Василія протоигуменски тайник, наставник первоначальных и совѣтник», што значит: секретарь протоигумена и модератор (наставник-учитель) новіціата, авадь кандідатів у ченці. Од року 1869 А. Кралицькый служит у монастырі игуменом.

У 1885 році, коли львівська русофілська новинка «Слово» сятковала своє 25-літя и при тів нагоді подяковала своїм довгорічным підкарпатськым кореспондентам, угорська влада рішила ушиткых їх застрашити и обвинила у нелоялности до законів Угорського корольства. А. Кралицькому, И. Раковському, И. Сілваю, А. Митраку и Є. Фенцику влада вчинила публічну осуду за сполупрацу из галицьков опозиційнов (невітанов в Угорщині) пресов. Выдтак, коли у тім самім році монахы ЧСВВ рішили выбрати Кралицького протоигуменом Мукачевського монастыря (высшый управительськый сан у монастырю), він свою кандідатуру зняв – на знак протеста против угорськой влады. Так и обстав игуменом. У 1888 році выберковый Собор ЧСВВ, котрый ся изыйшов у Маріяповчанському монастырі, назад потвердив повноваженя Кралицького як ігумена Мукачевського монастыря – до далшого Собора.

Кралицькый прожив лем 59 років. Він написав и опубліковав поверьх 300 публікацій – повістей, оповідань, нарисів, фельєтонів, статей, історичных и етнографічных изглядовань, фолклорных записів, коментаріїв до однайденых рукописів и т. д.

Кидь говорити за умелецьку творчость А. Кралицького, мож означити дві етапы – романтизма и реалізма. Писатель дав за себе знати рядом романтичных оповідань и повістей из елементами сентіменталізма. Ушиткі вони были написані током 1860-х років. Пак на далші два десятилітя А. Кралицькый ся лишив умелецькой творчости – читателі знали го скорі як публіциста, етноґрафа, церковного історика и новинаря. Лем на зачатку 1890-х років (ци мало скорше) Кралицькый назад ся вернув до умелецькой творчости – теперь як писатель-реаліст, зануреный у соціалну проблематику.

До ліпшых романтичных творів прозаика мож зачислити оповіданя «Пастырь в полонинах», «Федор Петрюк», «Князь Лаборець», «Казнь неба», «Не ходи, Грицю, на вечорниці!», «Свято-Юрскій монастырь в Ливадіи», «Абеляр и Гелоиса», «Дяк», «Прометей», «Мойсей», «Сельскій учитель», «Иван», «Пиявица», «Распятіе перед судом» и другі.

 До ліпшых реалістичных творів писателя мож однести оповіданя «Экзекутор», цикл из трёх начерків «Житейскія дрязги», «Бритва и мыло», «Султанский суд», «Югославянскіе амазонки», «Фон Минкач» и другі.

Интересный А. Кралицькый як історик, етноґраф и публіцист. У часі, коли він быв игуменом Мукачевського монастыря, были надруковані ёго изглядованя, котрі ся дотыкали історії многых карпаторусинськых монастырів. Кралицькый аналізовав ай рукописы старшых епох, і перві друковані книгы, што їх находив у бібліотеці Мукачевського монастыря. У контексті єдности вшиткых славян А. Кралицькый выступав у пресі як популарізатор славянськых літе­ратур – сербской, хорватськой, болґарськой, словацькой, чеськой, лужицькой, словенськой, давучи перед російській, як літературі світовій. Многі публікації А. Кралицького суть и днись актуалні, а ёго етноґрафічні матеріалы суть про нас цінныма доказами за наш способ бываня ци, приміром, пестованя традицій на Лабірщині – материнській землі А. Кралицького («Свадебные обряды у Лаборских Русинов», «Русины Лаборскіе в Угорщинѣ», «О современном положении русских в Угрии»), як и сосідных діалектных теріторій («Этнографические мелочи из быта Угорских Словаков», «Свадебные обряды у Шаришских Словаков», «Из впечатлений, вынесенных случаем двухнедельного побытия между Угорскими Словаками, 1863-го года») и др. Ціннов културнов дідовизнов можеме назвати записы фолклорных матеріалів – переказів, приповідок.

Творы Кралицького суть важным жерелом історії русинів, їх културного наслідства и житя вызначных постав народа. А сесе веце як півсотні публікацій за монастырі Чина св. Василія Великого, начеркы за єпископа В. Поповича, протоигуменів М. Шугайду, М. Микиту, И. Зейкана, І. Скрипку, І. Базиловича, научників и писателів А. Коцака, Ю. Гуцу, П. Лодія, М. Балудянського, А. Духновича, И. Раковського, Т. Легоцького и другых.

И де тото всё мож прочитати? Знаєме добрі, же пережі політичні режимы на Підкарпатю никус ся не силовали ширити творы карпаторусинськой літературы. Авадь тіражовали тоты творы у гет поукраиненому варіанті. Як то было у припадку А. Кралицького, 90 % творів котрого послідный раз были напечатані ищи за житя писателя, то значит до 1894 рока!

Днись нам дуже хиблят тоты публікації – яло бы перевыдати хоть лем выбраті творы А. Кралицького. Час иде – маєме добрі ся роспорядити културным наслідством свого талантованого предходника.

 

Мґр. Валерій ПАДЯК, к. н., Пряшівска універзіта в Пряшові, Центер языків і култур народностных меншын, Інштіут русиньского языка і културы (Словакія)

(Публікуєме в оріґіналї – підкарпатьскім варіантї русиньского языка.)

Script logo