10. 1. 2020: Вернути ся ку Турокови

Найтяжшым є поставити ся допереду і зачати іти, чістити путь про тых, што ідуть за вами, тїгати їх. Каждый за вами то уж буде мати легше. Іде в слїдах. Но в днешнїй сітуації мож відїти, же в дакотрых припадах нам робить проблему і то, жебы іти в зохабленых слїдах. І путь може часом знова запасти.

Днесь є неспохыбнительным фактом, же найвызначнїшым воджатаём третёго народного возроджіня Русинів, нелем на Словакії, быв Василь Турок-Гетеш, котрого 80 років од народжіня і, жаль, 15 років од смерти припоминаме собі якраз тот рік. Тым не хочу спохыбньовати роль, заслугы іншых русиньскых діятелїв. Но правдов є, же Турок вдяка свому запалїню про роботу на благо Русинів, вдяка своїй некомпромісности і досягненым цїлям є доднесь авторітов і про далшых діятелїв, котры робили вєдно з ним, або котры пришли по нїм. Про каждого, хто холем дакус орьєнтує ся в русиньскых дїлах і знать іти над своє еґо.

Турок іщі перед баршановов револуціёв у 1989-ім роцї зробив таку малу револуцію у втогдышнїм Україньскім націоналнім театрї, кедь ся му подарило просадити до репертоару пєсы по русиньскы, і кедь конзерватівный театер зачав експеріментовати, што го поступно дістало меджі театралну еліту на Словакії.

По револуції было основным, же в сітуації, коли Русины зачінають голосити ся о слово, о свої обчаньскы права, директор театру Ярослав Сисак і драматурґ Василь Турок просадили, же україньскый театер буде названый по Александрови Духновічови, стане русиньскым і буде грати по русиньскы. То вшытко в часї, коли нелемже не быв кодіфікованый язык, то было в часї, коли іщі лем родив ся якыйсь русиньскый рух, коли іщі ани не мож было бісїдовати о орґанізованім русї, коли Русины іщі все практічно не єствовали. Бо першыраз ку свому народу і свому материньскому языку годны были голосити ся аж у списованю людей 1991-го року, а зміна в театрї перешла в октобрї 1990-го року.

Тот сам Турок, уж як драматурґ русиньского Театру Александра Духновіча, о місяць пізнїше став першым председом Русиньской оброды і в марцї 1991-го року го на І. Світовім конґресї Русинів, ку котрого орґанізації дав великый вклад, выбрали за председу Світовой рады Русинів.

То вшытко суть про заінтересованых русиньскым рухом познаты факты, холем мам надію, же суть познатыма. Но Турка не робить великым то, же здобыв функції, а то, што в тых функціях доказав.

Кебы єм мав описати період, в котрім вів словацькый і меджінародный русиньскый рух Турок, выстарчіло бы єдно слово: сістематічность. Кебы єм мав придати іщі єдно, была бы то некомпромісность. Некомпромістность в тім, жебы Русины мали одыйти з даякых своїх позіцій.

Была то потреба сістематічности, котра Турока вела до того, же театер мусить быти русиньскый. Тота сама потреба, котру собі усвідомлёвав, може, як нихто, або малохто по нїм, му ясно вказовала, же є треба, жебы Русины были узнаны у вшыткых державах, жебы сполупрацовали нелем меджі собов, але і з іншыма меншынами, жебы мали можность окреме ся голосити в списованях людей, жебы мали кодікованый язык, жебы мали властну пресу, властне высыланя в радію і телевізії, жебы язык Русинів міг хосновати ся і церьковных тлумачінях, жебы мали властну інштітуцію на універзітї і могли бы сьме продовжовати.

Він тото вшытко ці з позіції председы Русиньской оброды або позіції председы Світовой рады Русинів нелем декларовав, но мож повісти, же і успішно наповнёвав. Кедь можеме говорити о даякых неуспіхах з періоду Турка, пак быв лем, якбач, єден з того вшыткого, што хотїв досягнути, покля быв функціонарём – на Українї Русинів не узнали, і тота сітуація зіставать єднака доднесь.

Но Турок вшытко робив про ідею, котрій вірив, а треба повісти, же в нелегкых часах. Же на тій пути, котру він чістив про далшых, іщі не было ясне, як то цїле скінчіть, ці свої права здобудеме, были то часы, коли ходили анонімны писма, коли ся выгрожовали і смертёв. Не бояв ся. Ішов пункт по пунктї, як собі то встановив.

Єм далеко од того, жебы ідеалізовати чоловіка. Но покля ся посмотриме на то, в якім ставі є днесь русиньскый рух, як дакотры членьскы орґанізації конґресу кокетують з проукраїньскыма орґанізаціями, бо треба утримовати добры односины, як дакотры днешнї воджатаї помалы не знають де север і вшытко, на што ся зможуть, то орґанізація фолклору, пак Турок досправды грав о три ліґы высше, як то можеме відїти днесь.

Притім рух не зістав стояти десь в роцї 2000 і днесь маєме новы вызвы, новы проблемы, на котры треба промптно і некомпромісно реаґовати. А мы многораз сидиме спокійны при файній русиньскый музицї, бо нам уж властно „ніч не хыбить“.

Покля хочеме, жебы наш рух быв жывотаспособный, пак є треба вернути ся ку коріням. Резолуції не можуть зістати на папери у папцї секретаря орґанізації, а то теперь абсолутно єдно котрой, але мусять ся повнити. Мусиме знова голосити ся о слово і некомпромісно жадати і робити тиск, аж покля нашы права не будуть наповнены. Того, што нам днесь треба рїшыти, є доста. Покля хочеме быти успішны, пак є треба вернути ся ку Турокови. Вернути ся ку ёго сістематічній роботї, ку ёго некомпромісности, може твердости і зохабити гуляня і співаня на тых, котры то мають робити.

15 років по смерти Турка і скоро 20 років по тім, як перестав быти функціонарём русиньскых орґанізацій, Турок в русиньскім русї хыбує. А нам хыбує смілость вернути ся ку штілу роботы, якый мав він. Притім вшыткы по нїм то уж мають лем легше, а мы, намісто того, жебы ішли по ёго пути, смотриме збоку як чезнуть ёго слїды.

Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм, статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Выміна фотоґрафії і звыразнїня писма є дїлом редакції вебовой сторінкы АРК в СР.