1. 4. 2020: 350 років од народжіня Івана Зейкана

Іван Зейкан народив ся у 1670 роцї в Карачінї, втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Україны, умер 1739 року в роднім селї. Быв то російскый діпломат і педаґоґ русиньского походжіня.

І. Зейкан учів ся в різных середнїх школах і універзітах в Сату Маре, Львові, Петербурзї, Празї і Віднї. У 1697 р. став перекладачом царя Петра І. в амбасадї Російской імперії у Віднї. Ту І. Зейкан робив до 1702 р. Потім перейшов до Москвы. Ёго репутація учітеля, докладне знаня дакількох языків і реноме на царьскім дворї доволили І. Зейканови стати учітелём царёвых братранцїв Александра і Івана Наришкіных. В тых роках (1708 – 1721) І. Зейкан много путує по западній Европі. У 1724 р. неохотно согласив ся стати учітелём царёвого внука і дїдича.

Тїсно звязаный з царьскым двором, І. Зейкан быв одгаленый, же брав участь у політічній інтрізї по смерти Петра І (1725). Зато вшыток ёго маєток му кофішковали, і в 1927 р. быв нученый вернутися до Угорьского кралёвства, звышок жывота прожыв у своїм поднім селї Карачін.

І. Зейкан часто ся споминать в історічных роботах як першый русиньскый еміґрант, што мав успіх у Російскій імперії, – приклад, якый быв повтореный дакількома іншыма особами на зачатку 19 ст.

Iван ПОП „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів“ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010, с. 243, переклад з україньского языка і звыразнїня писма: А. З. Была выхаблена ку тому дана літератрура.