1. 1. 2021: 125 років од народжіня русиньского сполоченьского діятеля Івана Парканія

Іван Парканїй (Ivan Párkányi) нар. 1. 1. 2021. у селї Терасівка (Тересова) втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Україны, умер 23. 12. 1997 у Празї втогдышнёй Чехословацькой републікы. Быв правником, урядником і сполоченьскым діятелём русиньской народной орьєнтації в Чехословакії.

І. Парканій  учів ся в Берегівскій і Мукачовскій ґімназіях, потім на правніцькій факултї Будапештьской універзіты (доктор права, 1918). По розпадї Австро-Угорьска і припоїня Підкарпатьской Руси ку Чехословакії він ся вернув на отчізну і робив у новій державній адміністрації в Хустї (1919 – 1920), Мукачові (1920 – 1921) і почас короткого часу – председом окресу з центром у с. Довге (1921). У 1921 р. быв покликаный до Прагы на роботу у канцеларії презідія централного уряду, а од 1924 р. быв конзултантом презідента о вопросах Підкарпатьской Руси. У тій фукції він перебыв до 1939 р. – почас презіденства Томаша Ґ. Масарика, Едварда Бенеша і Еміла Гахы.

В часїн політічной крізы по Мнїховскім договорї штатна штруктура країны была змінена і І. Парканій быв призначеный міністром про вопросы Підкарпатьской Руси (4. 10. 1938). Бін вів переговоры в менї чехословацькой влады про даня повной автономії Підкарпатьскій Руси. Почас тых переговорів ґубернатор Підкарпатьской Руси Константін Грабарь бывб одволаный зо своёй функції і на ёго місце быв призначеный І. Парканій (9. октобра). Кедь автономна влада была створена на Підкарпатьскій Руси,, єй премєр Андрій Бровдій примусив І. Парканія одыйти з фукції ґубернатора і прияти міністерьскый портфель у підкарпатьскій владї. І. Парканій не быв з тым згодный, дав жадость о увольнїня як ґубернатора (не прияту прасжсков владов аж до 4. новембра) і 14. октобра вернув ся до фукції бывшого портадцю прерзідента. Кедь у марцу 1939 р. Гітлер знищів остаткы Чехословакії і створив Протекторат Чехії і Моравії як часть нїмецькой Третёй рішы, і Парканій одышов з функції порадцю.

На кінцю Другой світовой войны він ся вернув до презідентьского уряду Е. Бенешан і комуністы Клемента Ґоттвалда, де робив аж до одходу на пензію у 1952 р. Почас довгых років перебываня у Празї І. Парканій все підпорёвав снажіням о судьбу ёго отчізны і людей. Він быв знамый як  підпорователь многых студентів-Русинів, што штудовали на універзітах Прагы, одограв актівну роль у консолідації ґрекокатолицькой церькви на чеськых землях, включно заснованя в 1931 р. парохії в центрї міста у комплексї „Клементінум‟, де теперь є резіденція ґрекокатолицького екзархы Чеськой републікы. За діятельство в дїлах реліґії папа Пій ХІ. оцїнив І. Парканія орденом св. Сілвестра (1938) і рицарьскым тітулом, і він став єдиным Русном, якый быв удостоєный такым названём.

Почас комуністічных часів панованя І. Парканій быв забытый, покы го зась не „обявили‟ молоды чеськы журналісты в послїднїм десятьрочу свого сторічного віку, значіть по рецволуції 1989 р. Він став обьєктом могых інтервю, якы підносили го як політіка іншого періоду.

Павел Роберт МАҐОЧІЙ, Іван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 574, переклад з україньского языка: А. З.