1. 1. 2017: 110 років од народжіня фізіка світового мена Діонізія Ільковіча
• Обалка книжкы о проф. Діонізіёви Ільковічови од авторів Станіслава Дубнічка і Владиміра Ільковіча.
• Поштова обалка першого дня выданя поштовой знамкы присвяченій Діонізіёви Ільковічови.
Штудії
Народив ся 18. януара 1907 у Шаришскім Щавнику, Свідницького окресу на Словакії. Походить з родины ґрекокатолицького священика русиньской народности, котрому залежало на тім, жебы ёго дїти дістали штонайлїпшу освіту: двоє сынів і дївка штудовали на Універзітї Карловій у Празї. Старшый сын Николай учів на промисловій школї у Пряшові а Діонізій ся став основателём фізикы як важной научной дісціпліны на Словакії.
По матурї на Чехословацькій реалній ґімназії в Пряшові одышов Діонізій Ільковіч штудовати до Прагы. Зачaв у стройницькім і електротехнічнім одборї Чеського высоково учіня техніцького, але по роцї переступив на Природознательску факулту Універзіты Карловой. Почас штудій (1925 – 1929) ёго інтерес ся зосередив на хемію і фізіку, але ходив тыж у великій мірї на лекції математікы. В 1930 роцї здобыв свідоцтво учітельской способности з хемії про высшы, а з математікы і фізікы про низшы класы ґімназії. Кідь мав у другій половинї тридцятых років проблемы з найджінём робочого місця, росшырив сі учітельску способность о апробацію на навчаня фізікы про высшы класы ґімназії (1937).
Уж почас штудій зачав Діонізій Ільковіч робити в лабораторії проф. Ярослава Гейроского (позн. ред.: оцїненый у 1959 роцї Нобеловов преміов) і під ёго веджінём написав почас перебываня на Хемічнім інштітутї Універзіты Карловой (1930 – 1932) дізертачну роботу під назвов Штудії ортутёвой квапковой катоды при електролітічнім розкладї воды. По ёй обгаїню здобыв тітул РНДр. (1932). Кідже ся му на Гейровского інштітутї не подарило здобыти місто асістента, учів хемію і фізіку на різных пражскых ґімназіях. Попри тім робив і дале в інштітутї і взяв участь на выроблїню теоретічных основ полароґрафії. Найвызнамнїшым выслїдком того снажіня было становлїня одношіня міджі полароґрафічным діфузным прудом, концентраціов рідины і характерістіками квапковой ортутёвой електроды, знама як Ільковічова ровніця.
За свого пражского перебываня Діонізій Ільковіч опубліковав 9 самостатных научных робот і 4 у сполуавторстві. Із списку цітацій, котры припоїв ку жадости о припущіню ку габілітації, выпливать, же до року 1939 было 6 ёго робот цітованых 55 раз, з того лем на головну роботу, котра обсяговала Ільковічову ровніцю ся науковцї з цїлого світа одкликали 24 раз. У школьскім роцї 1937/1938 Ільковіч абсолвовав штудійне перебываня у Фізікално-хемічнім інштітутї паріжской універзіты у проф. Рене Аудуберта. Ту ся занимав штудіями ултрафіалового сіяня помочов фотоелектрічных почітачів. На тоты роботы надвязав в роках 1947 – 1948 Штефан Лусцонь у своїй докторскій дізертації Штудії фотоцелы з верствов ёдіду мідяного, котру написав під Ільковічовім веджіню. Іщі почас пражского перебываня проф. Гейровскый рекомендовав Діонізіёви, жебы ся габілітовав. Хоць зо зачатку вагав, но імпулзом была сітуація, до котрой ся дістав по выголошіню автономії Словакії. 31. децембра 1938 го Міністерство школства і освіты в Празї пропустило зо штатных служеб. Наслїдно го словацьке Міністерство школства а народной освіты (МШАНО) вызвало, абы од 1. фебруара 1939 наступив до службы на Штатну словацьку реалну ґімназію в Бардеёві. Ільковіч але в януарї 1939 пожадав о припущіня к габілітачніму продовжованю на Універзітї Карловій у Празї і на основі того пожадав і МШАНО, жебы го охабило в Празї. В ходї 1939 року засїдала габілітачна комісія, выробила рецензії і 26. октобра 1939 ся одбыло габілітачне колоквіум. Заключна часть габілітачного продовжіня – габілітачна лекція – была становлена на 17. новембра 1939. Але не одбыла ся про запертя высокых школ націстами.
Педаґоґічне діятельство
На осінь 1939 Словацька высока школа технічна, заложена в 1937 роцї, понукла Діонізіёви Ільковічови пост професора технічной фізікы, бо ёго попередник професор Йозеф Саганек солідарізовав із судьбов тісячів Чехів, котры были примушены одыйти зо Словакії, і так вернув ся до Брна. Ільковіч понуку прияв і по сповнїню належных формаліт го на пропозіцію професорьской громады Словацькой высокой школы технічной (СВШТ) МШАНО 19. фебруара 1940 быв выменованый за міморядного професора технічной фізікы. О тыждень по тім наступив на місце ведучого Інштітуту технічной фізікы СВШТ. У Братїславі чітав основны лекції з фізікы і він ку ним семінары і лабораторны роботы. По створїню Природознательской факулты Словацькой універзіты (ПФ СУ) быв у октобрї 1940 выменованый за міморядного негонорованого професора ПФ СУ, также ся ёго великы робочі повинности іщі звекшыли. Кідже мав лем єдного асістента (Дезідерія Томкуляка) прибрав собі на поміч іщі штудента другого річника Імріха Старічка, а пізнїше і далшых (Владимір Гайко, Войтєх Келле). Так влстно припралёвав нову ґенерацію словацькых высокошкольскых педаґоґів. Попри тім чітав лекції на ПФ СУ і з хемії, і фізікалной хемії. Ку выхові новой ґенерації фізіків і хеміків приспіли і Фізікално-хемічны розговоры, котры вів на ПФ СУ вєдно з професором хемії Інж. Др. Франтїшком Валентіном. Была то комбінація научного семінара і семінара, котрый собі записовали штуденты. Діскутовало ся на них о найрізнїшых проблемах втогдышнёй фізікы і хемії. Єдну лекцію ту мав почас своёй навщівы в Братїславі в марцю 1943 і основатель квантовой механікы і лавреат Нобелой премії Вернер Гайсенберґ, котрого в рамках сполупраці міджі Словацьков універзітов і універзітов у Ліпску позвав до Братїславы праві проф. Ільковіч.
Односно великого робочого затяжіня адміністратівныма, орґанізачныма і педаґоґічныма повинностями дістало ся на заднїй план ёго научне діятельство. По приходї до Братїславы опубліковав лем новоґрафію Полароґрафія1, што была, фактічно, ёго послїдня научна робота.
Проф. Ільковіч снажыв ся модернізовати навчаня на ПФ СУ, зато в роцї 1941 выдав немало сил, жебы дістав до Братїславы пріватного доцента Вілема Кунзла, котрый належав міджі вызначных европскых одборників у ретґеноскопії. Нїмецькы уряды але не мали про тото снажіня порозозумлїня і не дали соглас на Кунзлів переход з протекторату на Словакію. Ільковіч ся не вздавав і в роцї 1942 дав пропопозіцію на створїня Інштітуту атомовой фізікы
Природознательской факулты Словацькой універзіты (ПФ СУ), котрый мав забезпечовати лекції з фізікы про штудентів ПФ СУ – тоты в тім часї ходили на лекції із фізікы про штудентів Словацькой высокой школы технічной (СВШТ). МШАНО але пропозіцію не прияло із высвітлїнём, же факулта не має рядного професора фізікы. Зато ся створив інштітут лем як оддїлїня Інштітуту технічной фізікы СВШТ про потребы штудентів ПФ СУ. Ільковічово снажіня было коруноване успіхом аж о два рокы пізнїше. По тім, кідь ся в роцї 1943 став рядным професором фізікы СВШТ і в авґустї 1944 і рядным негонорованым професором фізікы ПФ СУ, быв 26. авґуста створеный Фізікалный інштітут ПФ СУ а Д. Ільковіч ся став ёго ведучім. К успіху, правдоподобно, приспів і тот факт, же уж од року 1942 Д. Ільковіч занимав функцію декана ПФ СУ, в котрій быв до ослободжіня Братїславы, кідь з той функції одступив.
По войнї Діонізій Ільковіч, в тім часї уж рядный професор фізікы на СВШТ, як і на ПФ СУ, пожадав о докінчіня габілітації. Наконець 3. мая 1946 професорска громада ПФ СУ удїлив му veniam docendi про одбор фізікалной хемії. Россяг Ільковічового педаґоґіочного діятельства по войнї ся іщі росшырив. На Лїкарьскій факултї Словацькой універзіты (ЛФ СУ) чітав лекції і вів семінары з лїкарьской фізікы , дочасно быв і ведучім Інштітуту лікарьской фізікы ЛФ СУ. Кідь к тому прирахуєме лекції, цвічіня і семінары, котры вів на технїцї і на Природознательскій факултї, є ясно, же то было над ёго силы. Зато зась зробив крокы, жебы до Братїславы дістав доц. Др. Вілема Кунзла. По двох роках натїгованя накінець ся у фебруарї 1948 прод. Др. Вілем Кунзл став ведучім Фізікалного інштітуту ПФ СУ і перевзяв головну тярху педаґоґічного діятельства з фізікы. В роцї 1951 Діонізій Ільковіч дефінітівно перестав чітати лекції на Природознательскій факултї і в повній мірї ся знанимав дїлами на свому робочому місцї на СВШТ.
Зачатком пятьдесятых років оддав много сил заложіню Словацькой і Чехословацькой академії наук. По створїню Словацькой академії наук (САН), 18. юна 1953 быв выменованый за рядного члена-академіка САН і став ся научным таёмником САН. Окрем того, быв підпредседом математічно-фізікалной секції САН і председом комісії про математіку і фізіку САН. З той комісії выник найперше в роцї 1955 Кабінет фізікы САН (з двома робітниками), в роцї 1958 Лабораторія фізікы САН (мала 20 робітників) і 1. януара 1963 Фізікалный інштітут САН (із 60 робітниками). Діонізій Ільковіч тото робоче місце нелем заложыв і розвивав, але до року 1961 і стояв на ёго челї.
Діонізій Ільковіч стояв при зродї трёх основных фізікалных інштітутцій на Словакії: Інштітуту технічной фізікы Словацькой высокой школы технічной, Фізікалного інштітуту Природознательского інштітуту Словацькой універзіты і Фізікалного інштітуту Словацькой академії наук. З них ся поступно розвинули практічно вшыткы далшы фізікалны робочі місця. Кідь ся к тому придасть ёго педаґоґічне діятельство і факт, же выховав першых фізіків і своїх асістентів, є істе, же ся правом называть закладателём словацькой фізікы.
На розвитку словацькой фізікы брав участь і в пізнїшых роках. Быв ведучім Катедры фізікы Електротехнічной факулты СВШТ, председом Научной колеґії фізікы САН, председом Народного выбору про чісла і апліковану фізіку, членом презідії Словацькой комісії про удїлёваня научных тітулів. Быв тыж главным редактором научного часопису САН (од ёго заложіня у 1957 році).2
Окремов капітолов Ільковічового діятельства быв першый словацькый высокошкольскый учебник фізікы, котрый в роках 1957 – 1971 вышов у пятёх выданях у цілковім тіражу 40 тісяч фалатків. Быв то модерный учебник фізікы3, докладно писана векторовым почітачом4, котрый обсягнув главны сферы фізікы. Хоць быв адресованый штудентам технікы, а первістно про тых, котры брали участь на Ільковічовых лекціях, поужывав ся і на Природознательскій факултї. В одборных часописах было публіковано з ним як автором і сполуавтором 17 первістных научных робот а в часописї „Rozhledy matematicko-přirodovědecké“, опубліковав 6 рефератів5.
Послїдны рокы
В марцю 1976 проф. Ільковіч одышов на пензію. Але і потім ся жыво інтересовав о діятельство у фізіцї, на катедрї і в цїлій фізікалній комунітї. Вмер 3. авґуста 1980 у Братїславі.
Памятка
О два рокы по тім (1982) презідія САН створила честну плакету Діонізія Ільковіча за заслугы у фізікално-хемічных науках. Перед дакількома роками взникла Надація Діонізія Ільковіча на підпору талентованых штудентів. Кідь у Млиньскій долинї у Братїславі взникло „академічне містечко‟, де суть Факулта електротехнікы і інформатікы Словацькой технічной універзіты, Математічно-фізікална факулта і Природознательска факулта Універзіты Коменьского, значіть, даколишнї Ільковічовы робочі місця, Народный выбор главного міста Братїславы назвав уліцю ку тому ареалу Ільковічова уліця. 7. януара 2008 ся одбыла Лаудація з нагоды одгалїны рельєфу Діонізія Ільковіча у будові Хемічного інштітуту САН.
Література
2. Matematicko-fyzikálny časopis, Nakladateľstvo SAV Bratislava
3. Dionýz Ilkovič, Fyzika, SVTL Bratislava, 1957
4. Vektorový počet, Bratislava: Slovenská vysoká škola technická, 1945 223 s.
(Жрідло: „Wikipédia“, переклад зо словацького языка до русиньского на Словакії: А. З.)
